Відео

Є препарати, які часто і правильно призначають лікарі не психіатри, а лікарі загальної практики, сімейні лікарі, гастроентерологи, гінекологи, коли вони «працюють» із запаленнями, ендокринними порушеннями. Препарати правильно призначені, але їх тривалий прийом на фоні соматичного захворювання може викликати психічний розлад у вигляді антидепресивних проявів.

Для депресії є гормональна основа і гормональні піки попадають: на підлітковий вік, коли йде гормональне становлення дівчинки. Другий – на післяпологовий період. І третій великий період клімактерію.

Якщо пацієнтка знаходиться в депресивному розладі після пологів, є розлад, психічний розлад, залишити її один на один з проблемою – це велика небезпека для її здоров’я, та інколи і здоров’я дитини. Тому антидепресанти призначаються.

Всі! Сама жінка, яка перестала відчувати радість життя, радість народження, щастя від власної дитини. Її рідні, які навідують, які сидять біля неї і запитують: «Що з тобою?». І лікарі, які під час оглядів, оглядають жінок не лише з позиції свого фаху, але звертають увагу, що їм говорять, яким голосом, що відповідають, який темп мови…

Якщо лікар не психіатр, будь-якої спеціальності, в тому числі і сімейний лікар не бачить ефекту протягом 2-4 тижнів від призначеного антидепресанту, то це є привід для того, щоб нормально проконсультуватися у лікаря-психіатра і дальше вести свого пацієнта, але вже з думкою і призначенням лікаря-психіатра.

Лікар дерматолог, який побачив «своє» захворювання, тобто кваліфіковане його фахом, який лікує і бачить, що це хронічне захворювання відноситься до лікарів-інтерністів (не психіатрів), та може застосовувати скринінговий інструмент по виявленню депресивних проявів, провести клінічну бесіду і прийняти таке рішення, в зв’язку з депресивним синдромом, що є додатком до емоційного розладу, та добавити до терапії антидепресант. Тим більше, що він користується стандартами і настановами, що повністю пояснює як треба діяти з тим чи іншим пацієнтом.

Там де є хронічне захворювання будь-якого ґенезу, тут важливо само слово «хронічне» захворювання, рівень депресії починає різко зростати. Ці пацієнти дуже сильно переживають! По-перше – це зовнішність. По-друге – це страждання, фізіологічні страждання: зуд, пухирі і т.д.

Звичайно, там де пацієнт страждає сильними, а мігрень – це сильні головні болі, приступо-подібні головні болі, неймовірні… Пацієнт, який страждає мігренями, навіть його вираз обличчя – це гримаса жаху, того, що до нього приходить. Він готовий що завгодно зробити.

Як правило, після певних неврологічних проблем, неврологічних уражень, уражень головного мозку (в основному це інсульти, як правило правопівкульні інсульти), коли виникає деструкція кори головного мозку, інших структур головного мозку, може виникнути больовий синдром, який є достатньо хронічним, або після травм, у тому числі і ортопедичних травм. Там, де є хронізація…

Якщо ми говоримо про депресивний розлад, тобто серйозну депресію, яка людину зробила непрацездатною, і, навіть, коли виникають погані думки про життя, то я це називаю «поглажуванням» симптомів. Тобто трохи прибрати нервозність, збалансувати мікроелементи, яких можливо не хватає. Як правило, це не працює.