ДепресІЯ

Термін «депресія» збиває з пантелику навіть фахівців: він використовується для опису широкого спектру клінічних та неклінічних симптомів, і це тільки підкреслює проблеми в діагностиці великого депресивного розладу як захворювання. Саме тому, кажучи про депресію, фахівці обмежуються описом саме цієї патології.

Зміст

• Депресія: визначення
• «Клініка» депресії
• Суть депресії
• Стадії депресії та періоди депресії
• Депресія: прогноз
• Наслідки депресії

Депресія: визначення

Депресія (великий депресивний розлад, або клінічна депресія) є поширеним, але при цьому серйозним розладом настрою. Таким є визначення цього поширеного розладу, розміщене в діагностичному й статистичному керівництві з психічних розладів (Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders, або DSM), яке також називають «біблією психіатрів».

Клінічну депресію супроводжують досить серйозні симптоми, які впливають на те, як людина себе почуває, що вона думає і як виконує повсякденну роботу чи веде спосіб життя. Даючи загальне визначення, можна зійтися на тому, що депресія – мультифакторний та мультисимптомний розлад, який буквально пошкоджує всі аспекти існування людини.

Варто відзначити, що депресія розглядається сьогодні як широкий і гетерогенний спектр розладів. Так, фахівці виділяють кілька форм депресії (наприклад, сезонний афективний розлад, дистимія, післяпологова депресія), хоча клінічна депресія (великий депресивний розлад) розглядається в клінічному контексті найпильніше.

«Клініка» депресії

У DSM наводяться досить чіткі критерії й алгоритми для діагностики ендогенної депресії. Отже, у пацієнта з депресією повинні:

1. Спостерігатися, як мінімум, п'ять із дев'яти перерахованих нижче симптомів протягом двох тижнів одночасно. При цьому наявні симптоми повинні включати, як мінімум, один із двох ключових – пригнічений настрій та/або ангедонію.
   1. Пригнічений настрій більшу частину дня, відчуття смутку, порожнечі.
   2. Ангедонія – відсутність задоволення від практично будь-якої діяльності або втрата інтересу до них (суб'єктивно або за спостереженнями інших).
   3. Зниження (або збільшення) ваги більше 5% від початкової маси тіла і порушення апетиту.
   4. Безсоння (або надмірна сонливість).
   5. Збудження або загальмованість (на думку оточуючих, а не як суб'єктивна оцінка).
   6. Постійна втома, відсутність енергії, підвищена стомлюваність.
   7. Безпричинне відчуття провини та (або) власної непотрібності.
   8. Порушена здатність до мислення, концентрації уваги.
   9. Думки про самогубство.
2. При цьому перераховані симптоми повинні викликати клінічно значимий дистрес (тривале та/або сильне нервове перенапруження) або погіршення в соціальній, професійній чи інших значущих сферах діяльності людини.
3. Симптоми депресії не повинні бути наслідком прийому лікарських або наркотичних речовин, або захворювань (таких як гіпофункція щитовидної залози та ін.).

Примітно, що самі прояви, елементи депресії, наведені вище, такі як ангедонія або сонливість – не рівноцінні фактори при діагностуванні великого депресивного розладу. Як показав статистичний аналіз, якісь із цих симптомів більше вказують на клінічну депресію, якісь – менше.

Факторні навантаження у конфірматорному факторному аналізі серйозності симптомів

Суть депресії

Багато хто вважає, що суть депресії полягає в тому, що пригнічений стан, хандра дають людині зрозуміти, що їй слід відпочити або хоча б почати жити не так активно. Депресія – це нібито знак, що людина повинна перейти в «режим гібернації».

У той же час, згідно з думкою когнітивних психологів, основною психологічною проблемою депресивного синдрому є негативне та/або спотворене мислення людини, неадаптивні когнітивні схеми.

Однак психотерапевти дещо іншої думки. За твердженнями фахівців, такий первинний симптом депресії як тривога, пов'язана з внутрішнім напруженням або страхом, – не що інше, як перший та найголовніший прояв інстинкту самозбереження. Однак жоден організм не може постійно перебувати в стані тривоги, тому якщо людина не може адекватно розпорядитися внутрішнім напруженням, що виникло, вирішити його в реальності або знайти якийсь інший вихід, то його психіка робить це на свій лад – «впадає» в депресію, тобто формує стан «обумовленої безпорадності». Завдяки цьому стану людина, яка не має можливості впливати на події, перестає чинити їм опір – це знижує інтенсивність внутрішнього напруження, а також робить людину стійкішою до інших стресових впливів. Власне, ще І. Павлов пояснював стан депресивного пацієнта динамікою й генералізацією захисно-охоронного гальмування. Так що, власне, суть депресії – це спотворені ігри інстинкту самозбереження в лабіринтах людської психіки. Важливо розуміти, що депресія не є первинним і самостійним феноменом: в її основі лежить інстинкт самозбереження.

Стадії депресії та періоди депресії

Насправді в офіційній медицині рідко використовується термін «стадії депресії». Це пов'язано як з неоднозначністю і складністю природи самого захворювання, різноманітністю його симптомів, так і з неймовірною різноманітністю форм депресії (виділяють від великого депресивного розладу до сезонно-афективного розладу).

Для оцінки тяжкості стану пацієнта з депресивним розладом та/або ефективності проведеної терапії використовуються різні психометричні техніки зі складнішими критеріями і параметрами.

Що стосується ще одного неоднозначного твердження, «періоди депресії», то воно також рідко зустрічається в лексиконі психіатрів або психотерапевтів – у них більше прийнято говорити про періоди ремісії та рецидиви депресії (на жаль, таке теж трапляється).

Депресія: прогноз

Насправді клінічна депресія є одним із психічних розладів, які найкраще піддаються лікуванню. За статистикою, близько 80-90% людей з депресією дуже добре реагують на лікування (психотерапевтичне, медикаментозне) й у кінцевому підсумку позбавляються від розладу настрою. Майже всі пацієнти, які отримують допомогу фахівців, відчувають, як мінімум, деяке полегшення від симптомів депресії.

Наслідки депресії

Люди, що знаходяться в клінічній депресії, не можуть просто «сховатися в мушлю» і таким чином вилікуватися. Без адекватної терапії, що включає антидепресанти та/або психотерапію, клінічна депресія може тривати тижнями, місяцями або навіть роками.

Нелікована клінічна депресія є серйозною проблемою, оскільки збільшує ймовірність ризикованої поведінки та розвитку таких захворювань як наркотична або алкогольна залежність. Нелікована клінічна депресія також може зруйнувати відносини, викликати серйозні проблеми на роботі або з близькими людьми, позбавити соціальних контактів.

Нелікована клінічна депресія також має згубний вплив на фізичне здоров'я. Так, останні дослідження, присвячені зв'язку фізичного і психічного здоров'я, показали, що депресія підвищує ризик розвитку багатьох інших соматичних захворювань, а також посилює перебіг наявних. Аналогічно клінічна депресія та депресивні розлади завдають непоправної шкоди головному мозку, особливо при повній відсутності лікування: це захворювання буквально змінює його структуру, провокуючи зміни в дорсомедіальній та прифронтальній корі, а також у гіпокампі.

Література

1. «Defining «depression». American Journal of Psychiatry, 144(6), pp. 828–829
2. The DSM-IV definition of severity of major depression: inter-relationship and validity.
3. Depression in adults: recognition and management.
4. Maladaptive cognitive structures in depression.
5. Сущность феномена депрессии.
6. What Is Depression?
7. Depression and Anxiety Disorders Damage Your Brain, Especially When Untreated.