Діагностика депресії

Діагностика депресії

Діагностика депресії – прерогатива виключно лікаря-психіатра. Його роль як експерта полягає у виявленні конкретних симптомів, вивченні медичної та сімейної історії пацієнта, культурних факторів та факторів навколишнього середовища. Усе це в сукупності допомагає встановити точний діагноз і спланувати курс лікування депресії.

Зміст

Тільки кваліфікований лікар може поставити правильний діагноз, і нижче пояснюється чому.

Перші ознаки депресії

Справа в тому, що клінічна депресія не у всіх однакова – цей розлад проявляється у різних людей по-різному. Наприклад, чоловіки з депресією більше схильні бути дуже втомленими, дратівливими або агресивними. Вони можуть втратити інтерес до роботи або улюбленого хобі, частіше мають проблеми зі сном і поводяться нерозважливо, часом зловживаючи наркотиками або алкоголем. При цьому багато чоловіків не визнають свою проблему і не звертаються за допомогою до лікаря.

А ось у жінок депресія проявляється інакше – як правило, у вигляді глибокого смутку, нудьги, відчуття непотрібності та провини. До речі, депресія у жінок зустрічається частіше, ніж у чоловіків, через унікальні фізіологічні особливості організму, перш за все, гормональні чинники.

Перші ознаки депресії не так гостро виражені у літніх людей (до того ж, вони рідше признаються близьким у тому, що страждають від туги або печалі). Слід також врахувати, що у літніх людей більше хронічних захворювань, які можуть бути як провокуючими, так і супутніми чинниками розвитку депресії.

Досить-таки характерними є перші ознаки депресії у дітей молодшого віку: вони можуть прикидатися хворими, щоб не ходити в школу, буквально чіплятися за маму чи тата, турбуватися про те, що хтось із них може померти. Старші діти й підлітки з депресією стають дратівливими, можуть потрапити в халепу в школі, віддалитися від батьків. Підлітки з депресією можуть страждати від проявів інших проблем з психікою (тривожний розлад, розлади харчової поведінки або зловживання психоактивними речовинами).

Первинна діагностика депресії

Діагноз клінічної депресії ґрунтується на вивченні медичної та сімейної історії пацієнта й експертизи його психічного статусу. Для цього розроблені досить чіткі критерії і алгоритми – при інтерв'ю у пацієнта з депресією повинні відзначатися наступні ознаки:

  1. Спостерігатися мінімум п'ять із дев'яти перерахованих нижче симптомів (одночасно) протягом двох тижнів. При цьому наявні симптоми повинні включати, як мінімум, один із двох ключових – пригнічений настрій та/або ангедонію.
    • Пригнічений настрій більшу частину дня, відчуття смутку, порожнечі.
    • Ангедонія – відсутність задоволення від практично будь-якої діяльності або втрата інтересу до неї (суб'єктивно або за спостереженнями інших).
    • Зниження (або збільшення) ваги більше 5% від початкової маси тіла і порушення апетиту.
    • Безсоння (або надмірна сонливість).
    • Збудження або загальмованість (на думку оточуючих, а не як суб'єктивна оцінка).
    • Постійна втома, відсутність енергії, підвищена стомлюваність.
    • Безпричинне відчуття провини та (або) власної непотрібності.
    • Порушена здатність до мислення, концентрації уваги.
    • Думки про самогубство.
  2. При цьому дані симптоми повинні викликати клінічно значимий дистресс (тривале та/або сильне нервове перенапруження) або погіршення в соціальній, професійній або інших значущих сферах діяльності людини.
  3. Симптоми депресії не повинні бути наслідком прийому лікарських, наркотичних речовин або захворювань (таких як гіпофункція щитовидної залози та ін.).

Первинна постановка діагнозу депресії необхідна для оперативної розробки адекватної стратегії лікування. Слід підкреслити, що неправильно підібрана терапія або її відсутність може призвести до погіршення стану, розвитку ускладнень, рецидивів або навіть хронізації великого депресивного розладу.

Як розпізнати депресію

Розмова – не єдиний діагностичний інструмент фахівця, що визначає депресію, він також може направити пацієнта на обстеження до інших лікарів, і сам оцінює його стан за наступними ознаками.

Наприклад, багато про пацієнта може розповісти зовнішній вигляд. Хоча у більшості пацієнтів з депресивними симптомами він у нормі, у хворих на тяжку депресією відзначаються дещо знижені вимоги до гігієни, просто кажучи, неохайність. Також для депресії характерними є зміни ваги в той чи інший бік.

У пацієнтів з клінічною депресією може спостерігатися психомоторна загальмованість, або навпаки – ажитація (вкрай збуджений стан), або занепокоєння. Лікар звертає увагу і на мову хворого: вона може бути як нормальною, так і занадто повільною, монотонною, або ж надмірно швидкою. Усі ці симптоми вказують на наявність різних депресивних станів – тривожності, пригніченості, апатії і т.д.

Тест на визначення депресії

Психіатри, психотерапевти і психологи також широко використовують у клінічній практиці тести на визначення депресії – спеціально розроблені опитувальники. Правда, вони застосовуються, в основному, для визначення рівня депресивного тла, ступеня тяжкості депресії або оцінки ефективності терапії, а також для епідеміологічних досліджень і швидких скринінгів. (Наприклад, багато психіатрів перевіряють ефективність лікування антидепресантами і психотерапією за допомогою шкали депресії Гамільтона).

Тести на визначення депресії відносяться до так званих статистичних методів діагностики – вони досить точні, дешеві, зручні та швидкі (для обробки багатьох таких опитувальників розроблено спеціальне програмне забезпечення). Однак жоден із них або навіть усі вони разом не здатні замінити первинну консультацію у лікаря.

Лікарі широко й ефективно використовують їх в індивідуальному консультуванні. Так, у клінічній практиці часто застосовуються масштабні версії тестів для оцінки депресії, наприклад, Структурований діагностичний опитувальник (Structured Diagnostic Interview) або Шкала Цунга. Заповнення і обробка таких опитувальників може займати як у пацієнта, так і в лікаря години.

Коротенькі тести на визначення депресії дуже поширені й популярні в інтернеті: будь-хто може за пару хвилин знайти і пройти будь-який із них. Звичайно ж, діагностувати клінічну депресію за допомогою одного тесту (або навіть декількох таких опитувальників) неможливо, проте вони допомагають «просканувати» зацікавленого користувача на предмет наявності тривожних симптомів: якщо результати тесту на визначення депресії насторожують – є привід для звернення до фахівця.

Лабораторна діагностика депресії

І лабораторні дослідження, і фізичне обстеження хоч і не є специфічними методами діагностики великого депресивного розладу, все ж часто необхідні, адже повна оцінка психічного статусу неможлива без даних про фізичне здоров'я. Наприклад, часто потрібно провести комплексну діагностику, щоб виключити соматичні / органічні захворювання, які можуть «імітувати» великий депресивний розлад.

Лабораторна діагностика призначається саме з цієї причини – щоб лікар міг виключити інші діагнози. Як правило, призначаються аналізи для перевірки наявності анемії, а також оцінюється рівень кальцію і вітаміну D, гормонів щитовидної залози та деяких інших гормонів.

Раніше для діагностики депресії намагалися застосовувати дексаметазоновий тест. Однак виявилося, що він не тільки незручний для пацієнтів, але і не має достатньої клінічної ефективності, – просто кажучи, є недостовірним для оцінки депресії. Крім цього, його точність може бути скомпрометована різними факторами. Втім, дексаметазоновий тест може застосовуватися для диференціальної діагностики: він здатний розрізняти тяжку меланхолійну депресію, манію чи гострий психоз від хронічного психозу (специфічність – 87%) або дистимії (специфічність – 77%).

Діагностика депресії: методики майбутнього

Поки що діагностика депресії ґрунтується на оцінці психічного статусу за допомогою інтерв'ю, а також вивченні його анамнезу. Однак у недалекому майбутньому з розвитком технологій, напевно, стануть доступними наступні методики діагностики депресії:

  • Геномні методики – оцінка експресії певних генів як маркерів ризику психічних розладів. Ці тести вже показали хорошу чутливість, але погану специфічність у діагностиці депресії.
  • Протеомні методики, що досліджують множинні білкові молекули, які виступають маркерами захворювання.
  • Системний аналіз сигнальних шляхів – метод, який досліджує різні біомаркери (гормони, нейропептиди, цитокіни й нейротрансмітери) як молекулярну основу нейроендокринно-імунних реакцій, що виникають у відповідь на гомеостатичні порушення, спровоковані стресом, запаленням або інфекцією.

Звичайно, ці інноваційні лабораторні методики ще не увійшли до стандартів психодіагностики. Однак вони вже знайшли застосування в інших областях медицини, тому їх використання в психіатрії – справа часу.

Література

  1. Evaluation of major depression in a routine clinical assessment (Diagnostic Criteria for Major Depressive Episode, adapted from DSM-IV-TR)
  2. Depression Clinical Presentation
  3. Statistical methods in diagnostic medicine
  4. Depression in adults: recognition and management
  5. Diagnosing Depression and Lab Tests
  6. The diagnosis of depression: current and emerging methods
до списку статей Знайти лікаря
Рекомендуємо по цій темі:
11 листопада 2024
Самогубство: що стоїть за цими думками та як знайти вихід?
Причини самогубства дуже різноманітні та складні, але часто вони пов'язані з сильним емоційним чи фізичним болем, який людина вважає нестерпним.
16 жовтня 2024
Вплив депресії на військовослужбовців та їхні родини
Дізнайтеся як депресія впливає на військовослужбовців та їхні родини. Підтримайте близьких у боротьбі з цим серйозним розладом.
16 жовтня 2024
Звіробій при депресії – стародавній метод лікування важкої хвороби
Звіробій при депресії – це стародавній метод лікування, який має антидепресивний ефект. Але чи підтверджують сучасні дослідження його ефективність? Дізнайтесь у цій статті.
6 вересня 2024
Сезонна депресія: коли організм страждає від браку сонячного світла
Сезонна депресія, також відома як осіння депресія або сезонний афективний розлад (САР), – це розлад настрою, який виникає щороку приблизно в один і той же час. Зазвичай захворювання починається восени або взимку і закінчується навесні або на початку літа. Ці зміни настрою можуть вплинути на почуття, думки та дії людини.