Що потрібно знати про деменцію
пацієнтам та фахівцям
Деменція – це неврологічне захворювання, при якому загибель клітин мозку призводить до втрати пам’яті та зниження когнітивних функцій.
За інформацією ВООЗ, у всьому світі налічується близько 35,6 мільйона осіб із деменцією.
Прогнозується, що ця кількість подвоїться до 2030 року, а до 2050 року потроїться та складатиме 115,4 мільйона.
Деменція – це хвороба, яка вражає мозок. Спочатку симптоми слабкі, але з часом вони невпинно посилюються.
Загальні симптоми деменції включають втрату пам’яті, проблеми з мовленням та імпульсивну або непередбачувану поведінку.
Однією з головних особливостей захворювання є наявність бляшок і клубків (волоконних структур) у мозку. Ще одна особливість цієї хвороби – втрата зв’язку між нервовими клітинами або нейронами головного мозку.
Унаслідок виникнення таких аномалій інформація не може легко проходити між різними ділянками мозку або між мозком та м’язами чи органами.
При загостренні симптомів людям стає тяжче згадувати останні події, логічно думати та розпізнавати людей, яких вони знають. Зрештою, пацієнт із деменцією може стати повністю залежним від допомоги інших людей.
За даними Національного інституту старіння США (National Institute on Aging), деменція є шостою провідною причиною смерті в США. Однак, за останніми оцінками, вона може бути третьою причиною смерті, відразу після серцево-судинних та онкологічних захворювань.
Як і всі типи деменції, деменція розвивається внаслідок загибелі клітин мозку. Деменція – нейродегенеративне захворювання. Це означає, що загибель клітин мозку відбувається поступово.
У людини з деменцією в мозковій тканині стає все менше і менше нервових клітин і зв’язків між ними, а крихітні відкладення, відомі як бляшки та клубки, накопичуються на нервовій тканині.
Бляшки розвиваються між клітинами мозку, які відмирають. Вони складаються з білка, відомого як бета-амілоїд. Тим часом клубки виникають у нервових клітинах. Вони складаються з іншого білка, який називається тау.
Дослідники не до кінця розуміють, чому відбуваються ці зміни. Можуть бути задіяні кілька факторів.
До неминучих факторів ризику деменції належать:
Інші фактори, які підвищують ризик розвитку деменції, включають тяжкі або повторні черепно-мозкові травми та вплив деяких забруднювачів навколишнього середовища, таких як токсичні метали, пестициди та промислові хімічні речовини.
Фактори ризику, які можна змінювати і тим самим запобігати деменції, наступні:
Деменція є прогресуючим захворюванням. Це означає, що симптоми з часом погіршуються. Втрата пам’яті є ключовою характеристикою, і це, як правило, є одним із перших симптомів.
Симптоми з’являються поступово, протягом місяців або років. Якщо вони розвиваються протягом годин або днів, людині може знадобитися медична допомога, оскільки це може свідчити про інсульт.
Симптоми деменції:
Крім цього, у 2016 році дослідники опублікували висновки, які свідчать про те, що зміна почуття гумору людини також може бути раннім симптомом деменції.
Деменцію можна поділити на наступні стадії:
Патологічні зміни, пов’язані з деменцією, починаються в енторіальній ділянці кори, яка знаходиться біля гіпокампу і безпосередньо з ним пов’язана. Потім деменція переходить на гіпокамп, що є структурою, важливою для формування короткострокових та довгострокових спогадів. Уражені ділянки починають атрофуватися. Ці зміни мозку зазвичай відбуваються протягом десятків років до появи будь-яких перших ознак чи симптомів.
Втрата пам’яті, перша видима ознака деменції, є головною ознакою легкого когнітивного порушення. Багато вчених вважають, що легкі когнітивні порушення часто є початковою, перехідною клінічною фазою між нормальним старінням мозку та деменцією.
Пацієнт із доклінічною деменцією може мати абсолютно нормальний вигляд при фізичному огляді та тестуванні психічного стану. На цьому етапі, як правило, немає змін у судженнях чи здатності виконувати повсякденну діяльність.
Коли деменція починає впливати на кору головного мозку, процес втрати пам’яті триває, і з’являються порушення інших когнітивних функцій. Ця стадія називається легкою формою деменції. Клінічний діагноз зазвичай ставлять на цій стадії. Ознаки легкого ступеня деменції можуть включати наступні прояви:
Зростаюча кількість бляшок і клубків, у першу чергу, пошкоджує ділянки мозку, які контролюють пам’ять, мовлення та міркування. Надалі в процесі захворювання фізичні здібності знижуються. Це призводить до легкої деменції, коли людина здається цілком здоровою, але насправді відчуває все більше проблем із осмисленням навколишнього світу. Розуміння того, що щось не так, часто приходить поступово, оскільки ранні ознаки можна сплутати зі змінами, які вважаються нормальним процесом старіння.
До того моменту, коли деменція досягає помірної стадії, пошкодження поширюється далі на ділянки кори головного мозку, які контролюють мовлення, міркування, сенсорну обробку та свідомі думки. Уражені ділянки продовжують атрофуватися, а ознаки та симптоми захворювання стають вираженішими та поширенішими. Можуть виникати проблеми з поведінкою, такі як блукання та тривожність. Хворі потребують пильнішого спостереження та догляду, і це може стати тяжким випробуванням для багатьох сімей.
Симптоми даної стадії можуть включати наступне:
Поведінка – це результат складних мозкових процесів, які у здоровому мозку відбуваються за частки секунди. При деменції багато з цих процесів порушуються, і це є основою для багатьох неадекватних форм поведінки. Наприклад, пацієнти можуть сердито відмовлятися приймати ванну або одягатися, оскільки вони не розуміють, що людина, яка доглядає за ними, просить їх зробити. Якщо вони дійсно розуміють, вони можуть не пам’ятати, як робити те, про що їх просять.
Цей гнів є маскою для приховування розгубленості та тривоги. Отже, ризик небезпечної для оточуючих поведінки з боку пацієнта є найвищим на цій стадії прогресування захворювання. Слід ретельно стежити за хворими щодо будь-якої поведінки, яка може загрожувати безпеці оточуючих.
Для людини, яка не може згадати минуле або передбачити майбутнє, навколишній світ може бути дивним і лякаючим. Перебування поруч зі знайомою людиною, якій пацієнт довіряє, може бути єдиним, що має сенс та передбачає безпеку. Людина, хвора на деменцію, може постійно стежити за своїм вихователем і хвилюватися, коли не бачить його.
На цьому етапі контроль за судженнями та імпульсами продовжує знижуватися. Наприклад, зняття одягу може здатися розумним людині з деменцією, яка відчуває спеку і не розуміє або не пам’ятає, що роздягатися привселюдно неприпустимо.
На останньому етапі тяжкого ступеня деменція бляшки та клубки поширюються по всьому мозку, а ділянки мозку ще більше атрофуються. Пацієнти не можуть впізнати членів сім’ї, близьких людей та спілкуватися будь-яким чином. Вони повністю залежать від інших. Здається, все відчуття власного «я» у людини зникає.
Інші симптоми можуть бути наступними:
У кінцевій стадії деменція пацієнти перебувають в ліжку майже увесь час. Смерть часто є наслідком інших хвороб, часто аспіраційної пневмонії.
Хоча вік є основним фактором ризику розвитку деменції, це захворювання вражає не лише людей похилого віку.
За даними Асоціації Альцгеймера, деменція на ранньому етапі вражає близько 200 000 дорослих людей у США у віці до 65 років. У багатьох людей це захворювання зустрічається у 40-50 років.
У багатьох випадках лікарі не знають, чому у молодих людей розвивається така патологія. Відомо, що деменція у відносно молодих людей можуть спричинити кілька рідкісних мутацій генів. Коли існує генетична причина, вона відома як сімейна деменція.
Друзі та сім'я можуть помітити симптоми деменції раніше, ніж сам хворий.
Єдиного тесту на деменцію не існує. Якщо лікар підозрює наявність цього захворювання, він детально опитує пацієнта (а іноді і його сім’ю чи опікунів) про наявність певних симптомів та перебіг хвороби.
Лікар може також провести такі тести:
Для оцінювання когнітивних функцій доступний ряд інструментальних методів.
У деяких випадках може бути доцільним генетичне тестування, оскільки симптоми деменції можуть бути пов’язані зі спадковим захворюванням, таким як хвороба Хантінгтона.
Крім того, деякі форми гена APOE e4 пов'язані з вищим ризиком розвитку деменції.
Раннє тестування на відповідні гени може вказати на ймовірність виникнення деменції. Однак таке тестування наразі є суперечливим, і його результати не зовсім надійні.
Специфічного лікування деменції не існує. Зупинити загибель клітин мозку при цьому захворюванні неможливо. Однак лікування може полегшити симптоми хвороби і покращити якість життя людини та її сім'ї або осіб, що її доглядають.
Для деменції немає доступних препаратів, які модифікують захворювання, але деякі варіанти можуть зменшити симптоми та допомогти покращити якість життя.
Лікарські засоби, які називаються інгібіторами холінестерази, можуть полегшити когнітивні симптоми, включаючи втрату пам'яті, сплутаність свідомості, змінені процеси мислення та судження. Вони покращують нейронну комунікацію через мозок і сповільнюють розвиток цих симптомів.
У США для лікування когнітивних симптомів деменції застосовуються три загальноприйняті препарати, схвалені Адміністрацією з контролю за продуктами та ліками (FDA):
Інший препарат, який називається мемантин, має реєстрацію для лікування деменції від середньої до тяжкої форми. Також доступна комбінація мемантину та донепезилу.
Емоційні та поведінкові зміни, пов'язані з деменцією, можуть бути складними для лікування. Відповідно до прогресування захворювання, пацієнти можуть все частіше відчувати дратівливість, занепокоєння, депресію, неспокій, проблеми зі сном та інші труднощі.
Лікування основних причин цих змін може бути корисним. Деякі з таких змін можуть бути побічними ефектами ліків, дискомфортом від інших захворювань або проблемами зі слухом або зором.
Визначення того, що спричинило цю поведінку, та уникнення або зміна цих речей може допомогти людям впоратися з цими проблемами. Тригери можуть включати зміну оточення, нових опікунів або прохання переодягнутися чи прийняти ванну.
Часто можна змінити оточення, щоб усунути перешкоди та підвищити комфорт, безпеку та душевний спокій людини.
У деяких випадках лікар може порекомендувати ліки від даних симптомів:
Деменція є нейродегенеративним захворюванням. Скупчення бляшок і клубків у мозку, поряд із загибеллю клітин, спричиняє втрату пам'яті та зниження когнітивних функцій.
На даний момент лікування не існує, але певні лікарські засоби та інші методи лікування можуть допомогти уповільнити або полегшити когнітивні, емоційні та поведінкові симптоми та покращити якість життя людини.
