Що потрібно знати про мігрень
пацієнтам та фахівцям
Серед станів, що супроводжуються появою головного болю, одним із найпоширеніших є мігрень. Характерний для мігрені тривалий напад сильного головного болю негативно впливає на якість життя, повсякденну активність і професійну діяльність людини.
Зміст
Під мігренню мають на увазі напад однобічного пульсуючого головного болю, який відчувається у ділянці очниці, лоба та/або скроні, що виникає епізодично. Головний біль при мігрені відрізняється виразністю й тривалістю: він рідко буває слабким (як правило, це помірно виражений або інтенсивний біль) й за відсутності лікування може тривати від 4 до 72 годин [1, 2].
Характерною ознакою мігрені є збільшення інтенсивності головного болю при впливі яскравого світла, гучних звуків, сильних запахів і фізичного навантаження. Дуже часто (приблизно в 60-70% випадків) мігрень є спадковим захворюванням, тобто нерідко на мігрень страждає кілька членів однієї сім'ї. Крім того, на відміну від іншої форми головного болю, яка теж часто зустрічається, – головного болю напруження, – при мігрені, як правило, звичайні знеболюючі препарати є малоефективними [1].
Головний біль зазвичай є основним, але не єдиним симптомом мігрені. Дуже часто її супроводжують нудота, блювота, а також непереносимість світла (фотофобія) та звуків (фонофобія). Разом із головним болем, ці симптоми є причиною вираженого погіршення самопочуття, зниження працездатності, а іноді – й тимчасової непрацездатності пацієнта.
Дуже важливою характеристикою мігрені є аура. Аура – це медичний термін, що означає наявність періоду тимчасових неврологічних порушень, який передує виникненню мігренозного головного болю. Прояви аури є у приблизно п'ятої частини пацієнтів з мігренню. Вони, як правило, наростають протягом 10-20 хвилин, існують приблизно 60 хвилин, а потім змінюються головним болем [2].
Найчастішими проявами аури є спотворення розмірів, кольору і контурів навколишніх предметів, пульсуючі плями світла або зигзагоподібні лінії, дефекти зору. Іноді людина не може підібрати слова, щоб висловити свою думку, відчуває поколювання, слабкість або оніміння в якійсь частині тіла. Важливо, що всі прояви аури мають тимчасовий характер і повністю зникають після нападу мігрені.
Як показали дослідження, в розвитку мігрені беруть участь дві основні структури – судини твердої оболонки головного мозку і волокна трійчастого нерва, які їх іннервують. У осіб, які страждають на мігрень, відзначається підвищена чутливість цих нервових волокон, що призводить до вивільнення спеціальних речовин – нейропептидів, які викликають розширення судин твердої оболонки й виникнення болю. Вплив провокуючих чинників запускає активацію цих процесів і призводить до розвитку нападу мігрені.
Найпоширенішими пусковими факторами мігрені є емоційний стрес, недосипання, втома, тривога, голод, зміна погодних умов, задуха, холод, прийом алкоголю, вживання в їжу цитрусових, шоколаду, бананів, супів з концентратів, смаженого м'яса, кави, а також (у жінок) менструація [1].
Зазвичай для діагностики мігрені достатньо бесіди з пацієнтом, а також загального огляду і неврологічного обстеження. Допоміжні лабораторні аналізи та інструментальні методики застосовуються дуже рідко.
Для постановки діагнозу «первинна мігрень» (тобто мігрень як самостійне захворювання) головний біль повинен відповідати наступним критеріям [2]:
А. Щонайменше п'ять перенесених нападів головного болю, які відповідають критеріям Б-Г.
Б. За відсутності лікування або при його неефективності тривалість нападів головного болю становить від 4 до 72 годин.
В. Наявність у головного болю, як мінімум, двох із чотирьох перерахованих характеристик:
Г. Поєднання головного болю з хоча б одним із нижчеперерахованих симптомів:
Д. Відсутність у пацієнта інших захворювань і станів, які можуть викликати подібний головний біль.
Якщо головний біль відповідає перерахованим критеріям і хворий відзначає його протягом 15 та більше днів місяця протягом 3 місяців (тобто протягом 45 і більше днів за три послідовні місяці), лікарі говорять про хронічну мігрень. Менша частота нападів головного болю характерна для епізодичної мігрені [1, 2].
При постановці діагнозу «мігрень» лікар обов'язково вкаже наявність або відсутність аури, частоту, тривалість і тяжкість головного болю, вираженість інших симптомів мігрені, а також ступінь зниження якості життя та фізичної активності під час і після нападу мігрені.
Визначення ступеня тяжкості мігрені має велике значення, оскільки саме від ступеня тяжкості захворювання відштовхується лікар, призначаючи протимігренозну терапію. Зазвичай для оцінки тяжкості захворювань використовуються різні анкети, наприклад, опитувальник для оцінки непрацездатності пацієнтів з мігренню MIDAS [3]. Пацієнтам, які заповнюють цей опитувальник, пропонується відповісти на наступні п'ять питань:
Кількість днів, зазначених хворим у відповіді на кожне питання, підсумовується, і отриманий бал використовується для визначення ступеня тяжкості мігрені. При цьому:
