Діагностування такого тяжкого захворювання як клінічна депресія потребує комплексного підходу, в першу чергу, тому що причини виникнення депресії різні й можуть включати спадкову схильність, перенесену психологічну травму, постійний стрес і навіть соматичні захворювання (наведений перелік причин, на жаль, неповний).
Протягом багатьох десятиліть «золотим стандартом» лікування депресивних розладів вважалося поєднання медикаментозної терапії (препаратів з різних груп антидепресантів та деяких інших лікарських засобів) і психотерапії, тобто застосування словесного впливу на психіку людини, що страждає на психічний розлад (у даному випадку – на депресію) з терапевтичною метою.
Дані деяких досліджень стану й функціонування нервової системи, а також радіологічні дані про причетність судинних захворювань до розвитку деяких типів депресії у літніх людей стали основою опису судинної депресії, вікового розладу настрою. Клінічні й рентгенологічні прояви та часте поєднання з когнітивними розладами відрізняють її від інших типів депресії.
Симптоми депресії, які відчувають хворі люди, включають втрату надії, відсутність мотивації та значне зниження активності у повсякденній діяльності. Кожен переживає депресію по-різному, і деякі люди можуть не відчувати того, про що повідомляють інші.
Депресію зазвичай лікують за допомогою лікарських засобів, психотерапії або їхнього поєднання, і найчастіше після такого лікування симптоми депресивного розладу зникають. Проте іноді симптоми хвороби після типового лікування спостерігаються й далі. У таких випадках лікарі вважають, що у пацієнта є «резистентна депресія» (РД), або «терапевтично резистентна депресія» (ТРД).
Депресія (інші назви – «великий депресивний розлад», «клінічна депресія») – це розлад настрою із групою симптомів, зокрема постійним смутком та/або відсутністю інтересу до життя.
Звичайно, для психічного здоров’я (та й для соматичного) дуже важливо мати гарний настрій, перебувати у доброму гуморі, не брати неминучі дрібні життєві негаразди надто близько до серця. Проте показна, а тим паче надмірна, невиправдана життєрадісність може завдати людині серйозної шкоди – вона заважає тверезо оцінювати ситуацію і часто буває згубною для стосунків з іншими.
Основним методом лікування депресивного розладу (особливо тяжких форм депресії) були і є таблетки від депресії. Проте, у деяких випадках, виключно, коли мова йде про депресію легкого ступеню і виключно за рекомендацією та під пильним спостереженням лікаря можна спробувати поліпшити стан людини без використання фармакотерапії.
Депресія – це, на перший погляд, значне погіршення настрою, яке може cпричиняти у людини відчуття постійного горя, тривоги та безнадії. Деякі депресивні епізоди тривають кілька тижнів або місяців, але інші можуть тривати рік і більше.
Антидепресанти – це специфічна група лікарських препаратів, які використовуються для лікування депресії та деяких інших психічних захворювань, таких як тривожність, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) і обсесивно-компульсивний розлад (ОКР).
