На сьогодні двома основними напрямками лікування клінічної депресії є психотерапія і медикаментозна терапія (прийом антидепресантів): цей підхід полегшує симптоми більшості людей з депресією. У деяких випадках (наприклад, при суїцидальних схильностях) може знадобитися перебування в лікувальному закладі.
Перед вибором стратегії лікування депресії та призначенням відповідних препаратів і супутніх терапевтичних методик лікар повинен провести ретельну оцінку стану пацієнта. Дуже важливо точно встановити не лише діагноз клінічної депресії, або великого депресивного розладу, але також визначити форму (тип) і причину захворювання.
Депресивний розлад відноситься до психічних захворювань, які найчастіше діагностуються. У західних індустріальних країнах щонайменше кожна десята людина страждає від депресії хоча б один раз протягом свого життя.
У сучасній психіатрії під післяпологовою депресією мається на увазі форма гострої депресії, яка розвивається у жінок після народження дитини. У разі розвитку цього захворювання у молодої матері спостерігаються значні й стійкі зміни в психоемоційній сфері з переважанням переживань негативного характеру.
Діагностика депресії – прерогатива виключно лікаря-психіатра. Його роль як експерта полягає у виявленні конкретних симптомів, вивченні медичної та сімейної історії пацієнта, культурних факторів та факторів навколишнього середовища. Усе це в сукупності допомагає встановити точний діагноз і спланувати курс лікування депресії.
Надзвичайна поширеність депресії у сучасному світі, життя в якому сповнене стресами й іншими факторами ризику розвитку цього розладу, вимагає уважного ставлення до симптомів, які дозволяють запідозрити цей стан.
Депресія після інсульту (постінсультна депресія) є тяжким ускладненням як ішемічного, так і геморагічного інсульту. Ця патологія спостерігається у значної кількості хворих, які перенесли інсульт – постінсультну депресію виявляють у 30%-35% таких пацієнтів.
Термін «депресія» збиває з пантелику навіть фахівців: він використовується для опису широкого спектру клінічних та неклінічних симптомів, і це тільки підкреслює проблеми в діагностиці великого депресивного розладу як захворювання. Саме тому, кажучи про депресію, фахівці обмежуються описом саме цієї патології.
