Діагностика депресії – прерогатива виключно лікаря-психіатра. Його роль як експерта полягає у виявленні конкретних симптомів, вивченні медичної та сімейної історії пацієнта, культурних факторів та факторів навколишнього середовища. Усе це в сукупності допомагає встановити точний діагноз і спланувати курс лікування депресії.
Надзвичайна поширеність депресії у сучасному світі, життя в якому сповнене стресами й іншими факторами ризику розвитку цього розладу, вимагає уважного ставлення до симптомів, які дозволяють запідозрити цей стан.
Депресія після інсульту (постінсультна депресія) є тяжким ускладненням як ішемічного, так і геморагічного інсульту. Ця патологія спостерігається у значної кількості хворих, які перенесли інсульт – постінсультну депресію виявляють у 30%-35% таких пацієнтів.
Термін «депресія» збиває з пантелику навіть фахівців: він використовується для опису широкого спектру клінічних та неклінічних симптомів, і це тільки підкреслює проблеми в діагностиці великого депресивного розладу як захворювання. Саме тому, кажучи про депресію, фахівці обмежуються описом саме цієї патології.
Достовірно встановлено, що представниці прекрасної статі набагато частіше страждають від клінічної депресії, й це пояснюється як їх фізіологією, так і психоемоційною конституцією.
