Що потрібно знати про депресію
пацієнтам та фахівцям
Депресія і алкогольна залежність (алкоголізм) нерідко є коморбідними станами, тобто можуть спостерігатися одночасно у одного і того ж пацієнта.
Зміст
Це пов'язано з тим, що алкоголізм підвищує ймовірність розвитку великого депресивного розладу, і навпаки – наявність клінічної депресії є фактором високого ризику розвитку алкогольної залежності.
У науковій літературі є твердження про те, що такий ризик в обох випадках збільшується в два рази. У будь-якому випадку, депресію, пов'язану з алкоголізмом, необхідно лікувати, причому терапію слід починати якомога швидше – вичікувальна тактика в подібних випадках є неприйнятною. Разом з тим, лікування обох супутніх захворювань є тяжчим завданням, порівняно з тими випадками, коли пацієнт страждає тільки на одне з них.
Алкогольна депресія – захворювання, причиною якого є хронічна інтоксикація головного мозку етиловим спиртом і (головним чином) його метаболітами. Для алкогольної депресії характерна клінічна картина великого депресивного розладу на тлі зловживання спиртним.
За статистикою, алкогольна депресія розвивається зазвичай протягом трьох років після початку зловживання спиртним, причому в міру прогресування алкоголізму, симптоми депресії стають все вираженішими. З іншого боку, наявність в анамнезі депресивного розладу в підлітковому віці пов'язують із підвищеним ризиком зловживання алкоголем у молодому віці.
Особливу небезпеку для пацієнта, що страждає на депресію, яка розвинулася на тлі алкоголізму, являє значне збільшення ризику суїциду, оскільки, на жаль, у подібних випадках часто спостерігається своєрідний «синергетичний ефект»: підвищення ймовірності спроби самогубства спостерігається при кожному з цих захворювань окремо.
Дослідники, які займалися вивченням складних зв'язків між алкогольною залежністю і депресією, вказують на те, що між обома патологіями можуть існувати зв'язки трьох типів:
При цьому аж ніяк не виключений комплексний характер подібних зв'язків, наприклад, спроба регулярного «самолікування» депресії за допомогою алкоголю, швидше за все, призведе лише до поглиблення депресивного розладу. Наочним прикладом є результати дослідження, проведеного в США (The 2010 National Survey on Drug Use and Health: Mental Health Findings). Його автори виявили, що з 20,3 мільйонів респондентів, які повідомили про те, що зловживали протягом попереднього року алкоголем та/або вживали наркотики, 3,4 мільйони (16,9%) також повідомили про те, що перенесли протягом того ж періоду тяжкий депресивний епізод (ТДЕ). З іншого боку, у тих респондентів, які повідомили про перенесений протягом попереднього року ТДЕ, набагато частіше спостерігався алкоголізм і наркотична залежність, порівняно з учасниками, в анамнезі яких не було депресивних епізодів (22% і 7,9% відповідно). Зловживали алкоголем 17,1% респондентів із ТДЕ в анамнезі, а наркотики вживали лише 4,9%, що свідчить про набагато більшу поширеність алкоголізму, порівняно з наркоманією, серед осіб із коморбідною депресією.
Симптоми депресії на тлі алкогольної залежності практично нічим не відрізняються від ознак великого депресивного розладу:
Особливістю алкогольної депресії є те, що навіть відносно нетривала відмова від спиртного призводить до погіршення симптомів. При алкогольній депресії до названих симптомів можуть приєднуватися і соматичні прояви: біль у м'язах і суглобах, біль «в усьому тілі». У таких хворих лікування однієї лише алкогольної залежності без урахування депресивного розладу, як правило, виявляється невдалим.
У жінок алкогольна депресія розвивається частіше і швидше, порівняно з чоловіками, які зловживають алкоголем. Це пояснюється частково особливостями метаболізму, а частково – тим, що приналежність до жіночої статі є самостійним чинником ризику розвитку депресії.
Крім того, жінки тяжче переносять психоемоційний стрес, що може сприяти появі депресивних симптомів та прагненню позбутися від них за допомогою, на перший погляд, простих і доступних «ліків» – алкоголю.
Вплив негативних зовнішніх чинників (проблеми на роботі, в сім'ї, відсутність особистого життя тощо) сприяє як розвитку хронічного стресу, який з часом викличе симптоми клінічної депресії, так і непереборному бажанню швидко і ефективно позбутися від нього, хоча б на короткий час, за допомогою алкоголю. Так формується згадане вище замкнуте коло.
Існує ще один важливий фактор, який підвищує ризик розвитку алкогольної депресії у жінок, – соціально-психологічний: жінки частіше зволікають зі зверненням до лікаря, побоюючись розголосу, засудження. Болісне відчуття сорому і провини (особливо якщо у такої жінки є дитина, котра потребує турботи і догляду) сприяє розвитку депресії та збільшенню алкогольної залежності.
Метод кодування від алкоголізму, так само як і кодування від інших залежностей, є різновидом гіпносугестивної терапії за допомогою одноразового впливу на психіку пацієнта за допомогою особливих словесних формул. Сенс цього навіювання зводиться до залякування хворого тяжкими хворобами і навіть смертю після вживання спиртного (наркотиків, тютюну і т. д.).
На частину хворих, які страждають від алкоголізму, подібний «гіпноз» дійсно впливає та забезпечує утримання від вживання спиртного протягом певного періоду часу. Однак часто пацієнт «зривається» раніше, ніж закінчиться термін кодування (6 місяців, 1 рік і т. д.). З іншого боку, раптове зникнення з життя звичного «антидепресанту», яким протягом тривалого часу був алкоголь для хворого, може стати причиною розвитку клінічної депресії.
Ситуацію іноді погіршує страх, викликаний лікарем, який проводив «кодування», щодо «жахливих» наслідків порушення заборони. В результаті навіть у хворого, який суворо утримується від вживання спиртного, можуть розвинутися симптоми депресії або неврозу.
«Експрес-метод» лікування алкоголізму передбачає вплив протягом усього одного сеансу. І хоча від пацієнта вимагається утримання від вживання алкоголю протягом кількох днів перед «кодуванням», ніхто не в змозі проконтролювати, чи дотримувався він цього правила, оскільки хворий не перебуває в стаціонарі.
Крім того, у частини хворих потяг до спиртного на тлі абстиненції виявляється набагато сильнішим від викликаного страху смерті. Такий хворий, відновивши регулярне споживання алкоголю, дуже швидко починає вважати себе невиліковним («навіть кодування мені не допомагає») – це теж може стати причиною розвитку депресії. Згодом все повертається назад – алкоголізм буде поступово прогресувати разом з депресією.
Можна визнати, що у частини пацієнтів кодування забезпечує ефект, однак при алкогольній депресії лікування повинно бути комплексним і тривалим.
Лікування алкогольної депресії – виключно тяжке завдання навіть для досвідченого фахівця. Обумовлено це тим, що лікарю доводиться лікувати одночасно два захворювання, нехай і пов'язані між собою – алкогольну залежність та депресивний розлад.
Зарубіжні дослідники вважають, що починати лікування депресії після її виявлення у хворого, який страждає на алкоголізм, слід негайно, на тлі заходів щодо дезінтоксикації організму.
При виборі стратегії лікування допомогти лікарю можуть близькі родичі хворого. Часом правильно проведене опитування близьких пацієнта про особливості його поведінки забезпечує лікарю більше корисної інформації, ніж бесіда із самим хворим.
Для лікування алкогольної депресії зазвичай використовується комплексний підхід, який передбачає поєднання медикаментозної терапії та одного або кількох методів психотерапії:
Однак медикаментозна терапія є, все ж таки, найпоширенішим методом лікування алкогольної депресії через її досить високу ефективність. Призначення фармакотерапії при алкогольній депресії вимагає максимального врахування фізичного стану кожного пацієнта; хворих слід також попередити про можливі побічні ефекти такого лікування після відновлення пияцтва.
Останнім часом у західних країнах все частіше для лікування алкогольної депресії, крім терапії трициклічними антидепресантами та антидепресантами з групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), застосовують комбінацію СІЗЗС із налтрексоном, який забезпечує зниження потягу до алкоголю. Як повідомляють автори одного такого дослідження, в якому брали участь 170 пацієнтів, що страждали і на алкоголізмом, і на депресію, у порівнянні з плацебо, щоденний прийом сертраліну в добовій дозі 200 мг у комбінації з налтрексоном (100 мг) протягом 14 тижнів призводив до значного збільшення тривалості періоду повного утримання від спиртного та підвищення кількості пацієнтів, у яких до закінчення лікування зникли симптоми депресії. Комбінована терапія, крім того, виявилася ефективнішою, ніж монотерапія кожним із препаратів. Часто в таких випадках призначають курс лікування вітамінами групи В.
Забезпечити позбавлення від алкогольної депресії здатне тільки лікування під керівництвом досвідченого лікаря. Самолікування такої депресії, як і будь-якого іншого серйозного захворювання, приречене на невдачу, і тільки призведе до втрати дорогоцінного часу.
Лікування депресії на тлі алкогольної залежності буде успішним лише в тому випадку, якщо хворий сам відчуває бажання розлучитися зі спиртним назавжди. Лікування зажадає від нього не тільки часу (як мінімум, кілька тижнів), але й великого терпіння.
Вилікувати алкогольну депресію за допомогою народних засобів, як і за допомогою експрес-методів «екстремальної психотерапії», неможливо.
