Що потрібно знати про депресію
пацієнтам та фахівцям
Перед вибором стратегії лікування депресії та призначенням відповідних препаратів і супутніх терапевтичних методик лікар повинен провести ретельну оцінку стану пацієнта. Дуже важливо точно встановити не лише діагноз клінічної депресії, або великого депресивного розладу, але також визначити форму (тип) і причину захворювання.
Зміст
Якщо перевести слово «депресія» з латині, то воно буде означати «пригніченість». Хоча насправді це захворювання характеризується дуже широким спектром симптомів, часом суперечливих: апатія, байдужість – збудження, ажитація; глибокий сум – неймовірна тривога; сонливість – виснажливе безсоння... Мало того, при депресії може значно збільшуватися вага, або ж спостерігатися не менш значне схуднення.
Але, все ж таки, цей розлад настрою можна окреслити рамками характерних проявів:
Якщо хоча б половина перерахованих симптомів відзначаються протягом двох і більше тижнів, є привід запідозрити депресію. Правда, тільки фахівець може сказати, яку саме, адже насправді це захворювання має багато форм. А підтипів депресії так само багато, як і її симптомів.
Реактивна депресія – розлад настрою, який розвивається як реакція на пережиту ситуацію (особисте горе, проблеми на роботі і т.п.), коли постійну пригніченість, поганий настрій, низьку самооцінку та відчуття безнадії щодо майбутнього провокує стресова подія. Відповідно, реактивна депресія виникає внаслідок психологічних причин. На перший погляд, цей підтип розладу можна віднести до «легких», або «тимчасових», але насправді реактивна депресія розглядається як субтип клінічної депресії.
Термін «реактивна депресія» має синоніми, іноді цей розлад також називають ситуаційною, або психогенною депресією, рідше – депресивним неврозом.
Розлад настрою може виникнути через гормональні коливання, що часто спостерігається у жінок, і пов'язане з менструальним циклом, вагітністю, пологами, менопаузою. З цієї причини гормональна депресія загальновідома під іншою назвою – «жіноча» депресія. Втім, гормональна депресія може розвинутися і на тлі прийому деяких препаратів.
Медикаментозна депресія – вторинна патологія, яка розвивається як побічний ефект прийому деяких лікарських засобів. Наприклад, з розвитком депресії пов'язують прийом деяких антибіотиків, протипаразитарних засобів, бета-блокаторів, інтерферонів, окремих препаратів від астми і т.д.
Психотична депресія – субтип великого депресивного розладу, що рідко зустрічається та виявляється як гострий розлад з наявністю як типово депресивних ознак, так і яскраво виражених проявів психозу (галюцинації, маячні ідеї і т.д.).
У разі, коли клінічна депресія не піддається лікуванню, прийнято говорити про резистентну депресію. До цієї категорії також належать: депресивні стани з неповними ремісіями; депресії, які отримують більш тривалий і затяжний перебіг із нез'ясованих причин або ж від початку мають затяжний перебіг. Синоніми цього підтипу депресії: рефрактерна депресія, терапевтично резистентна депресія.
На противагу резистентній, можна було б навести приклад легкої депресії, хоча це словосполучення часто позбавлене чіткого формулювання і частіше вживається у непрофесійному контексті. Легкою депресією можна назвати захворювання, яке добре відповідає на терапію, або ж використовувати для опису незначно зниженого настрою (хоча фахівці використовують з цією метою інший термін – «дистимія»). Втім, у більшості випадків, навіть «легка» депресія, незалежно від того, що мається на увазі під цим поняттям, потребує лікування.
Найпростіша, чесна і правильна відповідь на це питання – знайти кваліфікованого психіатра. Тільки він зможе визначити, який саме це розлад, його форму і ступінь тяжкості, а також вибрати найефективніше лікування.
Слід приготуватися до того, що це – процес тривалий. На самому початку, ще перед вибором стратегії лікування депресії та призначенням відповідних препаратів і супутніх терапевтичних методик, лікар повинен провести ретельну оцінку стану пацієнта. Для цього може знадобитися не тільки співбесіда й заповнення опитувальників. Можливо, також доведеться пройти і фізичне обстеження. У деяких випадках призначаються аналізи: лабораторні дослідження допомагають переконатися, що симптоми депресії не пов'язані з будь-яким соматичним захворюванням (наприклад, з дефіцитом якого-небудь нутрієнта і проблемами зі щитовидною залозою).
Що ж робити пацієнту, крім того, що довіритися лікарю? Слід позитивно налаштуватися, – це значно прискорить одужання. Зосередьтеся на своєму благополуччі – це допоможе сконцентруватися тільки на позитивних моментах!
