Психотерапія – це і є балачки. Але насправді це дуже специфічні балачки, тому що психотерапевт – це високофахова людина, яка вміє відстежувати у мові пацієнта його проблеми, страхи, розуміти шляхи подолання проблем, і ніби підштовхувати пацієнта до того, щоб зрозуміти свої проблеми та вирішити їх. Детальніше – у відео.
Фобії є одним із підвидів тривожних розладів, тому вони лікуються за тими ж алгоритмами, за якими лікуються і тривожні розлади. Але для лікування тривожних розладів важлива саме високоспеціалізована психотерапія, тобто когнітивно-біхевіоральна терапія, яка дозволяє їх позбутися. Детальніше – у відео.
Коли людина приймає бензодіазепіни, після їхньої відміни тривога повертається. А якщо вона приймала селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, такого не відбувається. Якщо будуть нові загрозливі ситуації, а людина ще не навчилася реагувати не за тривожним типом, то, дійсно, може повернутися тривожний розлад. Справа в тому, що пігулки, у будь-якому разі, дають нам не більше 20% успішності лікування тривожних розладів. Не можна лікарю відгороджуватися від пацієнта з тривожним розладом пігулкою. Детальніше – у відео.
Лікування тривожних розладів у всьому світі ґрунтується на міжнародних рекомендаціях і включає три групи препаратів. Це селективні інгібітори зворотнього захоплення серотоніну, тобто терапія першої лінії, до якої також входять подвійні антидепресанти (ІЗЗСН) та габапентиноїди. Детальніше – у відео.
Якщо в житті людини існують фактори, які підтримують тривогу, вона ніде не зникне, а може стати звичною. Якщо ж ситуація, яка була тривожною, минула, а людина активна й веде здоровий спосіб життя, це й буде нефармакологічним лікуванням тривожних станів. Детальніше – у відео.
Неліковані тривожні розлади погіршують якість життя, функціонування та обмежують соціальну активність людини. Тому при тривозі й тривожних розладах варто звертатися до лікаря, й не чекати, що все минеться. Детальніше – у відео.
Якщо у людини немає уразливості щодо епілептиформних проявів, тривога або наявність тривожного розладу не може бути провокатором ні епілепсії, ні якихось інших епілептиформних проявів. Якщо ж пацієнт вже хворий на епілепсію, тривога може бути додатковим фактором, який сприятиме почастішанню нападів. Детальніше – у відео.
Тривожні розлади і так звані обсесивно-компульсивні, або нав’язливі розлади, колись мирно співіснували в одній групі. Зараз вони розділилися на дві окремі групи. Але і в тривожних, і в нав’язливих розладах тривога залишається стержневим симптомом. Нав’язливі розлади мають складніші механізми лікування. Докладніше – у відео.
Існують певні шкали, які дозволяють пацієнту оцінити самостійно свій стан. Вони поділяються на так звані самоопитувальники та клінічні шкали. Для тривожних розладів є самоопитувальник із семи запитань – GAD-7. Його можна легко знайти в інтернеті. Детальніше – у відео.
В Україні взагалі відмінений нагляд у психіатрії. Немає обов’язкового диспансерного або консультативного огляду. Тобто, коли людина звертається з тривожним розладом до психіатра, ніхто її не ставить на облік і ніхто не примушує її звертатися знову до лікаря. Детальніше – у відео.
Дослідження, проведені протягом останніх 10-15 років, виявили тісний зв’язок між високим рівнем емпатії та тривожністю. Встановлюючи межі та ставлячи пріоритетом власне самопочуття, люди можуть навчитися піклуватися про інших, не викликаючи у себе виснажливого хвилювання.
Тривожність спричиняє неприємні психічні та фізичні симптоми, зокрема й головний біль, який порушує повсякденну діяльність людини. Стрес і занепокоєння зумовлюють різні життєві події, проблеми на роботі, у школі чи перебування за кермом авто у пробці, що також часто може бути причиною головного болю.
Для багатьох людей пандемія COVID-19 створила нову реальність: чимало працівників у всьому світі тепер працюють дистанційно. Можливість вибрати віддалену роботу для деяких людей є дуже вигідною – менше часу і сил витрачається на дорогу, зберігається кращий баланс між роботою та особистим життям.
Тривожність – досить поширений стан, який проявляється різними фізичними симптомами, зокрема тремтінням та пітливістю. Якщо тривожність у людини спостерігається дуже часто, у неї може виникнути тривожний розлад.
Тривога – це нормальна реакція на стрес і не завжди є шкідливою для психічного здоров’я. Але коли відчуття тривоги стає неконтрольованим або надмірним та починає впливати на якість життя, це може свідчити про тривожний розлад – тобто про патологію або хворобу. Знання різниці між тривогою та тривожним розладом допоможе людині зрозуміти, коли слід звернутися до лікаря.