Будь-яка ситуація, якої не було раніше в житті, завжди спричиняє тривожне реагування. Саме тому реагування людства на пандемію – це нормальне реагування на тривогу. Але ми реагуємо надмірно. І оце надмірне реагування – це вже так звана інфодемія, а інфодемія призводить до пандемії тривоги, до підвищеної тривожності серед людей. Детальніше – у відео.
Тривожні розлади мають три групи симптомів: психічні симптоми (тобто саме хвилювання), соматичні симптоми (коли колотиться серце, піднімається тиск, пересихає у роті) та когнітивні прояви (коли людина не може згадати щось, бо дуже хвилюється, може навіть скаржитися на відчуття туману в голові)… Детальніше – у відео.
Зараз посттравматичний стресовий розлад не вважається тривожним розладом. Але є окрема група розладів – «розлади, специфічно пов’язані зі стресом». І якраз туди входить посттравматичний стресовий розлад.
Тривога може бути складовою частиною дуже багатьох тривожних розладів. Коли ж ми говоримо про паранойю у психіатричному сенсі слова, вона не має відношення до тривожних розладів. Детальніше про це – у відео.
Мігрень – це окреме неврологічне захворювання. Проте тривога є підґрунтям для виникнення нападу мігрені, й коли виникає мігрень, вона підсилює тривогу. Докладніше – у відео.
Поява хронічного болю завжди супроводжується зміною емоційного стану людини (тривожністю й депресією). При лікуванні такого виду болю лікарі вчать пацієнта по-іншому сприймати біль, змінити ставлення до болю, аби краще в подальшому його лікувати. Детальніше – у відео.
Біль обов'язково буде провокувати виникнення тривоги. Коли виникає тривога, людина напружується, і це, в свою чергу, теж додатково зумовлює біль. Головний біль напруги спричиняється ситуаціями у житті людини, які напружують тіло. Такий біль найкраще лікується препаратами, які в тому числі лікують тривогу. Докладніше про це – у відео.
Дуже часто можна почути, що людина приймає алкоголь для того, щоб зменшити свою тривогу. Насправді алкоголь є наркотиком, патологічним адаптогеном, тобто він дає ілюзію переміщення людини до якогось уявного світу, змінює свідомість.
У нашій країні, як і в усьому світі, існують так звані протоколи надання медичної допомоги, у тому числі для лікарів первинної практики. Тривожні й депресивні розлади легкого і навіть середнього ступеня тяжкості починає лікувати лікар загальної практики. Докладніше про це – у відео.
Коли йдеться про тривожний розлад, лікар дуже чітко відслідковує критерії, чи відповідає цей стан тривожному розладу. Йдеться про вираженість тривоги, її тривалість, про те, наскільки вона впливає на життя людини, і взагалі, скільки (місяць, півроку, рік) цей стан триває. Докладніше говоримо про це у відео.
Для багатьох людей пандемія COVID-19 створила нову реальність: чимало працівників у всьому світі тепер працюють дистанційно. Можливість вибрати віддалену роботу для деяких людей є дуже вигідною – менше часу і сил витрачається на дорогу, зберігається кращий баланс між роботою та особистим життям.
Тривожність – досить поширений стан, який проявляється різними фізичними симптомами, зокрема тремтінням та пітливістю. Якщо тривожність у людини спостерігається дуже часто, у неї може виникнути тривожний розлад.
Тривога – це нормальна реакція на стрес і не завжди є шкідливою для психічного здоров’я. Але коли відчуття тривоги стає неконтрольованим або надмірним та починає впливати на якість життя, це може свідчити про тривожний розлад – тобто про патологію або хворобу. Знання різниці між тривогою та тривожним розладом допоможе людині зрозуміти, коли слід звернутися до лікаря.
Нервуватися в певних соціальних ситуаціях – цілком нормально. Наприклад, близька перспектива піти на побачення або зробити презентацію для аудиторії може спричинити відчуття тремтіння і страху. Але при соціальному тривожному розладі (СТР), який також називають соціальною фобією, повсякденні взаємодії зумовлюють значну тривогу, занепокоєння та збентеження, оскільки людина практично весь час боїться, що інші люди можуть оцінити її негативно або навіть засудити за щось.
Майндфулнес – це практика, яка передбачає збільшення усвідомлення поточного моменту шляхом зосередження на думках, почуттях і відчуттях. Інші назви цього методу – «медитація усвідомлення» або «медитація самоусвідомлення». Цей термін також може означати зосередження на одному завданні за раз, не відволікаючись на будь-які інші.