Тривожні розлади можуть виникати у будь-якому віці, в тому числі й у маленьких дітей. Для дітей існує своя симптоматика, яка відрізняється від симптоматики дорослих. Дитина реагує поведінково. Найвразливіші періоди – періоди життєвих криз (три роки, сім років), потім – підлітковий вік. Детальніше – у відео.
Стрес завжди лежить в основі розвитку тривожних розладів. Стресів насправді дуже багато. Коли вплив стресу переважає адаптивні можливості людини, тоді можливий розвиток різних розладів, у тому числі й тривожних.
Тривожні розлади, як і будь-які інші розлади, присутні у Міжнародній класифікації хвороб. Зараз в Україні ми вважаємо тривожними розладами панічний розлад, специфічні фобії, соціальну фобію, генералізований тривожний розлад, нав’язливі розлади та посттравматичні розлади. Детальніше – у відео.
Будь-яка ситуація, якої не було раніше в житті, завжди спричиняє тривожне реагування. Саме тому реагування людства на пандемію – це нормальне реагування на тривогу. Але ми реагуємо надмірно. І оце надмірне реагування – це вже так звана інфодемія, а інфодемія призводить до пандемії тривоги, до підвищеної тривожності серед людей. Детальніше – у відео.
Тривожні розлади мають три групи симптомів: психічні симптоми (тобто саме хвилювання), соматичні симптоми (коли колотиться серце, піднімається тиск, пересихає у роті) та когнітивні прояви (коли людина не може згадати щось, бо дуже хвилюється, може навіть скаржитися на відчуття туману в голові)… Детальніше – у відео.
Зараз посттравматичний стресовий розлад не вважається тривожним розладом. Але є окрема група розладів – «розлади, специфічно пов’язані зі стресом». І якраз туди входить посттравматичний стресовий розлад.
Тривога може бути складовою частиною дуже багатьох тривожних розладів. Коли ж ми говоримо про паранойю у психіатричному сенсі слова, вона не має відношення до тривожних розладів. Детальніше про це – у відео.
Мігрень – це окреме неврологічне захворювання. Проте тривога є підґрунтям для виникнення нападу мігрені, й коли виникає мігрень, вона підсилює тривогу. Докладніше – у відео.
Поява хронічного болю завжди супроводжується зміною емоційного стану людини (тривожністю й депресією). При лікуванні такого виду болю лікарі вчать пацієнта по-іншому сприймати біль, змінити ставлення до болю, аби краще в подальшому його лікувати. Детальніше – у відео.
Дослідження, проведені протягом останніх 10-15 років, виявили тісний зв’язок між високим рівнем емпатії та тривожністю. Встановлюючи межі та ставлячи пріоритетом власне самопочуття, люди можуть навчитися піклуватися про інших, не викликаючи у себе виснажливого хвилювання.
Тривожність спричиняє неприємні психічні та фізичні симптоми, зокрема й головний біль, який порушує повсякденну діяльність людини. Стрес і занепокоєння зумовлюють різні життєві події, проблеми на роботі, у школі чи перебування за кермом авто у пробці, що також часто може бути причиною головного болю.
Для багатьох людей пандемія COVID-19 створила нову реальність: чимало працівників у всьому світі тепер працюють дистанційно. Можливість вибрати віддалену роботу для деяких людей є дуже вигідною – менше часу і сил витрачається на дорогу, зберігається кращий баланс між роботою та особистим життям.
Тривожність – досить поширений стан, який проявляється різними фізичними симптомами, зокрема тремтінням та пітливістю. Якщо тривожність у людини спостерігається дуже часто, у неї може виникнути тривожний розлад.
Тривога – це нормальна реакція на стрес і не завжди є шкідливою для психічного здоров’я. Але коли відчуття тривоги стає неконтрольованим або надмірним та починає впливати на якість життя, це може свідчити про тривожний розлад – тобто про патологію або хворобу. Знання різниці між тривогою та тривожним розладом допоможе людині зрозуміти, коли слід звернутися до лікаря.