Резистентна депресія: «похмура» назва зовсім не означає відсутності методів лікування

Депресію зазвичай лікують за допомогою лікарських засобів, психотерапії або їхнього поєднання, і найчастіше після такого лікування симптоми депресивного розладу зникають. Проте іноді симптоми хвороби після типового лікування спостерігаються й далі. У таких випадках лікарі вважають, що у пацієнта є «резистентна депресія» (РД), або «терапевтично резистентна депресія» (ТРД).

Зміст

• Основні факти про стійку до лікування депресію
• Наскільки поширеною є резистентна до лікування депресія
• Симптоми та причини резистентної депресії
• Ризики стійкої до лікування депресії
• Діагностування резистентної депресії
• Лікування резистентної депресії
• Профілактика стійкої до лікування депресії
• Висновки

Іншими словами, якщо дві чи більше спроби лікування депресивного розладу рекомендованої тривалості та із застосуванням адекватної дози не приносять очікуваного полегшення, хворобу можна вважати резистентною до лікування депресією.

Прояви стійкої до лікування депресії можуть бути різноманітними. Характерні симптоми депресії, зокрема проблеми зі сном і апетитом, можуть спостерігатися, не зважаючи на дотримання пацієнтом режиму лікування. В інших випадках симптоми ненадовго зникають, але пізніше повертаються.

Важливо пам’ятати, що навіть якщо стан пацієнта не змінюється після перших медичних втручань (як правило, це медикаментозна терапія антидепресантами), це не означає, що захворювання неможливо вилікувати. Однак може знадобитися інший підхід до лікування. Необхідно, щоб пацієнт співпрацював із лікарем для моніторингу симптомів і реакції на лікування, щоб у кінцевому підсумку лікар зміг визначити варіант лікування, який забезпечує покращення стану хворого.

Незважаючи на «неоптимістичну» назву, існує кілька варіантів лікування ТРД, зокрема лікарські препарати та лікувальні процедури, такі, наприклад, як електросудомна терапія (ЕСТ).

Основні факти про стійку до лікування депресію

Терапевтично резистентна депресія, або стійка до лікування депресія, є різновидом великого депресивного розладу (ВДР). Її встановлюють, коли принаймні двох різних антидепресантів першої лінії виявляється недостатньо для лікування стану під час депресивного епізоду. Обидва види лікування повинні мати відповідне дозування та тривалість (принаймні шість-вісім тижнів), перш ніж лікар зможе діагностувати ТРД.

Антидепресантами першої лінії для лікування ВДР зазвичай є СІЗЗС (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну) або СІЗЗСіН (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну). Це пояснюється тим, що вони зазвичай мають менш серйозні побічні ефекти, порівняно з іншими антидепресантами. Принагідно варто зазначити, що ТРД може розвинутися й у тих людей, які раніше реагували на антидепресанти.

Існують різні варіанти лікування ТРД, але може знадобитися час, щоб знайти найефективніший метод чи поєднання методів для кожної конкретної людини. Важливо, щоб у цей період хворий не залишався на самоті у пастці депресії, а мав постійний контакт з лікарем.

Наскільки поширеною є резистентна до лікування депресія

Приблизно 30% людей, у яких діагностовано ВДР та які намагалися лікувати його за допомогою лікарських препаратів, мають резистентну до лікування депресію. ВДР (великий депресивний розлад) є одним із найпоширеніших порушень психічного здоров’я. У певний момент життя він вражає від 5% до 17% усіх людей.

Дослідження засвідчили, що після прийому антидепресантів від 30% до 40% людей відчувають лише часткову ремісію симптомів депресії. Приблизно 10%-15% хворих взагалі не реагують на лікування антидепресантами.

Наслідки для пацієнтів із резистентною до лікування депресією можуть бути значними, що пов’язують із поганим соціальним функціонуванням, супутньою медичною патологією та підвищеною смертністю.

Нелікована депресія також є поширеною причиною інвалідності, тому важливо продовжувати намагатися знайти стратегії, які зможуть полегшити стан хворого.

Симптоми та причини резистентної депресії

Хворі з резистентною до лікування депресією мають такі ж симптоми, як і хворі з великим депресивним розладом, зокрема пригнічений настрій, порушення сну та зміни апетиту. Водночас у людей із ТРД найчастіше:

• симптоми депресії є вираженішими;
• депресивні епізоди тривають довше;
• вираженішою є ангедонія (знижена здатність відчувати задоволення);
• спостерігається більше депресивних епізодів протягом життя;
• відзначається підвищена тривожність;
• виникають суїцидальні думки та поведінка.

Наразі вчені не знають точної причини ТРД. Оскільки великий депресивний розлад має багато факторів ризику розвитку, таких, наприклад, як спадковість та хімія мозку, те саме стосується і стійкої до лікування депресії.

Дослідники вважають, що резистентна депресія – це часто наслідок хронічного стресу, який змінює функціонування гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової осі. Нормальне функціонування цієї осі є важливим процесом організму, який відповідає за адаптацію до стресу. Хронічний стрес може посилити депресію, що ускладнює її лікування.

Ризики стійкої до лікування депресії

Дослідження підтверджують, що в порівнянні з людьми, які мають хронічний розлад депресії, який не є стійким до лікування, люди з депресією, стійкою до лікування, мають більше шансів мати фізичні захворювання, зокрема:

• аутоімунні хвороби;
• захворювання щитовидної залози;
• хвороби серця;
• цереброваскулярні захворювання (хвороби головного мозку, обумовлені патологічними змінами церебральних судин, які супроводжуються порушенням мозкового кровообігу).

Діагностування резистентної депресії

Наразі критерії діагностування стійкої до лікування депресії чітко не визначені. Проте більшість лікарів діагностують ТРД, якщо симптоми депресії у людини не зникли після спроби застосування принаймні двох антидепресантів першої лінії терапії.

Зазвичай необхідно приймати антидепресант протягом шести-восьми тижнів, щоб визначити, чи покращить він стан.

Лікування резистентної депресії

Медикаментозна терапія

Якщо психіатр підтвердить, що попереднє лікування депресії було неефективним, існують варіанти медикаментозної терапії, які впливають на хімію мозку по-іншому. Це, зокрема:

• Призначення іншого антидепресанта того ж класу. Те, що один антидепресант не працює, не означає, що взагалі немає жодних варіантів лікування. Лікарі переводять пацієнта на інші антидепресанти з тієї ж групи, щоб перевірити, чи матиме інший препарат бажаний ефект.
• Перехід на інший тип антидепресанту. Іноді корисно перейти з одного класу антидепресантів на інший. Наприклад, зміна селективного інгібітора зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) на селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну й норадреналіну (СІЗЗСН) або норадренергічні і специфічні серотонінові антидепресанти (NaSSA). Вони будуть впливати не тільки на серотонінові рецептори, а й на норадренергічні і в високих дозах на дофамінергічні, за рахунок чого вони проявляють більш сильну дію.
• Призначення додаткового типу ліків. Якщо антидепресанти не діють, лікар може призначити додатковий препарат (цей підхід має назву «підсилення»). Наприклад, разом з антидепресантом можна застосовувати протисудомні засоби або препарати від тривоги. Іноді на додаток до антидепресанту (антидепресантів) лікар може призначати антипсихотичні препарати.
• Розмовна терапія

Якщо людина ще не відвідує сеанси психотерапії, лікар може направити її до спеціаліста з розмовної терапії.

Хоча існує багато різних типів психотерапії, які виявилися корисними при депресії, вважається, що при стійкій до лікування депресії найефективнішою є когнітивно-поведінкова терапія (КПТ).

Хворі, які відвідують сеанси КПТ, оволодівають різноманітними навичками, щоб контролювати симптоми та покращувати свою функціональність.

Метою КПТ найчастіше є переосмислення негативних думок, вирішення проблем, посилення соціальної взаємодії та підвищення рівня активності. КПТ також може допомогти зменшити проблеми зі сном.

Іншими типами психотерапії, які також можуть бути корисними для подолання депресії є:

• міжособистісна терапія;
• діалектична поведінкова терапія;
• психодинамічна терапія (як індивідуальна, так і групова).

Інші варіанти лікування

Якщо ліки та психотерапія не зменшують прояви депресії, лікар, швидше за все, вирішить застосувати інші методи лікування. Нижче наведений перелік додаткових методик, які можуть бути ефективними для лікування резистентної депресії:

• Електросудомна терапія (ЕСТ). Можливо, найефективнішим лікуванням резистентної депресії є ЕСТ. ЕСТ – це процедура, яка проводиться під загальним наркозом. Електричні струми проходять через мозок, викликаючи короткий напад. Учені вважають, що це спричиняє зміни в хімії мозку, які можуть зменшити депресію і ліквідувати симптоми інших психічних захворювань. Хоча даний метод вважається безпечним, він може мати побічні ефекти, такі як короткочасна втрата пам’яті, а також деякі фізичні побічні ефекти. ЕСТ спочатку проводять два-три рази на тиждень. Тривалість лікування може бути різною, але зазвичай призначають від шести до 12 сеансів.
• Електростимуляція блукаючого нерва (VNS-терапія). VNS-терапія¹ – це хірургічна процедура, яка передбачає імплантацію в організм пристрою, схожого на кардіостимулятор. Він приєднується до стимулюючого дроту, протягнутого вздовж блукаючого нерва, який впливає на ділянку мозку, що регулює настрій. Після імплантації пристрій подає регулярні імпульси в мозок через блукаючий нерв. Проте, щоб пацієнт відчув ефект, може знадобитися кілька місяців.
• Ритмічна (повторювана) транскраніальна магнітна стимуляція (rTMS²). Цей метод передбачає використання магніту для стимуляції певних ділянок мозку. Метод rTMS застосовується з 1985 року, проте наразі немає достатньо даних про його довгострокову ефективність для терапії резистентної депресії.

Профілактика стійкої до лікування депресії

Оскільки вчені не знають точної причини, чому виникають резистентні депресії, запобігти їхньому виникненню неможливо. Проте відомо, що велику роль у патогенезі ТРД відіграє хронічний стрес. Існують кроки, які пацієнт може зробити, щоб впоратися зі стресом, зокрема:

• Регулярно займатися спортом. Навіть коротка прогулянка може підняти настрій.
• Забезпечити собі якісний сон. Це важливо для загального здоров'я.
• Заходи для релаксації, такі як медитація, йога, дихальні вправи та розслаблення м’язів.
• Визначення завдань на кожен день, тиждень і місяць. Концентрація на досягненні власної мети допоможе хворому відчути більший контроль над поточним моментом і довгостроковими завданнями.
• Варто практикувати уважність і вдячність, помічаючи позитивні моменти щодня та у житті взагалі.
• Навчитися говорити тверде «ні» додатковим обов’язкам, коли людина занадто зайнята або піддається стресу.
• Завжди підтримувати зв’язок з людьми, які заспокоюють, надають емоційну підтримку та допомагають практично.

Висновки

Резистентна депресія – це різновид великого депресивного розладу, який не піддається традиційним терапевтичним методам. Існує кілька визначень і моделей встановлення діагнозу резистентної депресії, проте консенсус щодо цього медичною спільнотою ще не досягнутий. Однак спільним для кожної моделі є неадекватна відповідь принаймні на дві спроби фармакотерапії антидепресантами.

Важливо пам’ятати, що попри «загрозливу» назву, у абсолютній більшості випадків, тандем «лікар – хворий», все ж таки, знаходить ефективний метод лікування ТРД, хоча для цього може знадобитися час і не одна спроба.

Електронні джерела:

https://www.mayoclinic.org/diseases-conditions/depression/in-depth/treatment-resistant-depression/art-20044324

https://my.clevelandclinic.org/health/diseases/24991-treatment-resistant-depression

https://www.alliedpsychiatry.com/blog/there-is-hope-for-treatment-resistant-depression

https://www.jnj.com/health-and-wellness/4-facts-about-treatment-resistant-depression

¹Від англ. терміну “vagus nerve stimulation”. – Прим. автора.
²Від англ. терміну “repetitive transcranial magnetic stimulation”. – Прим. автора.