Депресія може бути спадковою?

Генетичний фактор є одним із важливих факторів вивчення емоційних розладів. Там, де ми вивчаємо депресивні розлади і знайомимось з клінічними ознаками депресії, ми звертаємось до генетичного фактору.

Генетики відмічають схильність, спадкову схильність. У пацієнтів, прямі родичі, яких, особливо якщо двоє близьких родичів, наприклад, обоє батьків, мали якісь емоційні розлади: зверніть увагу, я сказав, «якісь», не обов’язково депресії, це фобії, нав’язливі стани, інші розлади, ймовірність депресивного розладу значно зростає.

Але генетика – це не фактор обов’язкової реалізації. Епігенетика, наука яка вивчає, як зовнішні фактори впливають на генетику, вказують на те, що зовнішні фактори більш важливі, ніж генетична схильність. На цю тему були великі шведські дослідження, професор Ліберман досліджував, чи дійсно люди приречені своєю генетикою. Його робота так і називалась: «До скількох років доживете ви, якщо батьки дожили до 90 років». Він вивчав психосоціальні фактори і біологічні фактори. Та чітко доказав, що все-таки в якому середовищі ми живемо, з ким спілкуємось, чи отримуємо те, що називають «радість життя», гедонію, наскільки ми соціально активні, є більш важливими факторами, ніж генетичний фактор в прояві захворювань, в тому числі депресії.