Судинна депресія: маловідома форма розладу настрою у похилому віці

Дані деяких досліджень стану й функціонування нервової системи, а також радіологічні дані про причетність судинних захворювань до розвитку деяких типів депресії у літніх людей стали основою опису судинної депресії, вікового розладу настрою. Клінічні й рентгенологічні прояви та часте поєднання з когнітивними розладами відрізняють її від інших типів депресії.

Зміст

• Гіпотези щодо патогенезу судинної депресії
• Судинна депресія: лікування

При судинній депресії (термін був уведений американськими вченими у 1999 році) у людини в анамнезі завжди є один або декілька депресивних епізодів, а також синдром вегетативної дисфункції, або так звана вегето-судинна дистонія (ВСД). Слід зазначити, що наразі практично всі дослідники не вважають ВСД самостійним діагнозом, і це позначається й на діагностиці судинної депресії.

Гіпотези щодо патогенезу судинної депресії

Депресія є поширеним захворюванням серед літніх людей і осіб похилого віку. Це складна клінічна патологія з неоднорідною та неясною фізіологією. Поширеність великої депресії серед людей похилого віку становить близько 2%, тоді як поширеність усіх депресивних синдромів у цьому віці – близько 13%.

Часта поява судинних уражень у людей похилого віку, зв’язок між депресією і судинними факторами ризику та судинними захворюваннями свідчать про те, що у літніх людей певні типи депресії можуть мати судинне ішемічне походження.

Судинна депресія пов’язана з хронічними невеликими ішемічними ураженнями мозку і відрізняється від постінсультної депресії (ПІД), яка розвивається після гострих інсультів, навіть якщо нещодавні результати також пов’язують початок ПІД із наявними порушеннями у судинах головного мозку.

Протягом останніх двох десятиліть вчені запропонували кілька визначень судинної депресії:

• депресія з пізнім початком (після 65 років), або пізня модифікація перебігу існуючої депресії, пов’язана з серцево-судинними факторами ризику, часто стійкими до класичного лікування антидепресантами;
• однополярний розлад настрою, пов’язаний із судинними змінами мозку, який іноді визначається як «підкіркова ішемічна депресія»;
• підтип депресії, пов’язаний із судинними факторами ризику та змінами показників підкіркової магнітно-резонансної томографії (МРТ), що має досить пізній початок, часто без сімейної чи особистої історії депресії, часто пов’язаний із стійкістю до лікування.

Епідеміологічні дані щодо частоти судинної депресії все ще обмежені, що відображає як відносно нещодавнє «відкриття» цього клінічного захворювання, так і неоднозначність сучасних діагностичних критеріїв. Проте ця форма депресії все частіше визнається як відносно поширене явище у людей похилого віку.

Під час досліджень депресії з пізнім початком роботу ускладнюють наступні фактори:

• труднощі у визначенні віку початку хвороби;
• припущення, що депресивні епізоди мають однакову етіологію з часом, хоча деякі люди можуть відчувати епізоди з різних причин у різні періоди свого життя.

Клінічна картина судинної депресії (СД) характеризується психомоторним уповільненням, відсутністю ініціативи, ангедонією, апатією, виконавчою дисфункцією, вираженою втратою працездатності, порушенням швидкості обробки інформації, ризиком розвитку когнітивних порушень, відсутністю проникливості та надмірною підозрілістю, але менш вираженими депресивними ідеями.

СД від несудинної депресії у людей похилого віку відрізняється більшою кількістю серцевих захворювань, дефіцитом самоініціації та концентрації, відсутністю суїцидального ризику та негативною сімейною історією депресії.

Деякі дослідники вказують на вищий рівень інвалідизації у хворих із СД, порівняно з людьми, які не мають захворювань судин. Проте одне масштабне дослідження не змогло виявити різницю в симптомах депресії у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями та без них.

У той час як втрата енергії, млявість, апатія та виконавча дисфункція часто спостерігаються у пацієнтів із СД, інші симптоми, а саме психомоторна відсталість та ангедонія, не були суттєво пов’язані з судинними факторами ризику, і не було виявлено значущої відмінності між судинними факторами ризику та симптомами депресії при підкірковій ішемічній депресії, визначеній за допомогою МРТ.

Судинна депресія: лікування

Судинна депресія збільшує ймовірність не тільки поганої відповіді на лікування антидепресантами стійких симптомів депресії, але й може сприяти погіршенню самостійного контролювання супутніх захворювань і більшому порушенню повсякденної діяльності.

Враховуючи обмежену ефективність психотропного лікування при судинній депресії, досліджуються різні методи лікування, серед яких – психотерапевтичні підходи. З’ясовано, що когнітивно-поведінкова терапія безсоння (КПТ-I) може бути корисним інструментом для усунення порушень сну.

Інші поведінкові або міжособистісні психотерапевтичні стратегії, спрямовані на покращення гігієни сну або поведінкової активації, можуть бути компонентом довгострокових планів лікування.

Електронні джерела:

https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC5093970/

https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC6287263/

https://www.tandfonline.com/doi/full/10.31887/DCNS.1999.1.2/galexopoulos

https://www.cambridge.org/core/journals/international-psychogeriatrics/article/vascular-depression-myth-or-reality/704C6091302B13EA90F082AE1CD8CA19

https://jamanetwork.com/journals/jamapsychiatry/fullarticle/482641