Що потрібно знати про мігрень
пацієнтам та фахівцям
Специфічний різновид головного болю, який має назву «хронічна мігрень», є дуже поширеною патологією. За підрахунками американських вчених, до 148 мільйонів людей у світі живуть із хронічною мігренню.
Зміст
Взагалі, мігрень – поширене захворювання, на яке страждає приблизно 12% населення планети. У процесі дослідження «Глобальний тягар хвороб», яке було проведене в 2019 році, вчені встановили, що мігрень є третьою причиною у світі за кількістю років, прожитих із хворобою. Зазвичай з часом напади мігрені частішають.
Експерти з головного болю поділяють цей процес переходу на три різні етапи:
У частини хворих епізодична мігрень може перейти у хронічну форму. Крім того, дослідження засвідчують, що приблизно 3% людей з епізодичною мігренню щороку переходять до категорії осіб, які страждають на хронічну мігрень.
Міжнародне товариство головного болю визначає хронічну мігрень як головний біль, який виникає 15 і більше днів на місяць протягом більше трьох місяців, де принаймні протягом 8 із цих днів головний біль має особливості мігрені.
Щоб головний біль можна було вважати нападом мігрені, він повинен мати дві з наступних п’яти особливостей:
У подібних випадках лікарі вважають, що інші дні з головним болем не обов’язково мають бути «повноцінними» нападами мігрені. Інакше кажучи, якщо у перший день у хворого був напад сильного головного болю і він приймав ліки, а наступного дня головний біль мав меншу інтенсивність, це слід вважати нападом мігрені протягом першого дня і наявністю головного болю іншого характеру протягом другого дня.
Нещодавнє дослідження, опубліковане в журналі Headache®, виявило, що сучасне визначення хронічної мігрені не відображає головних відмінностей у порушеннях функцій організму, з якими стикаються пацієнти. Дослідження визначило, що у хворих, які мають 8-14 днів головного болю на місяць, спостерігався аналогічний рівень порушень функцій, як і у тих пацієнтів, які мали 15-23 дні головного болю на місяць. З часом це корисне з практичної точки зору дослідження, яке використовувало дані Американського реєстру досліджень мігрені (ARMR) Американського фонду мігрені (AMF), зможе допомогти пацієнтам отримати доступ до лікування, залежно від рівня їхньої інвалідизації.
Хронічна мігрень має деякі загальні фактори ризику, дію яких, на щастя, можна послаблювати або взагалі нейтралізувати. Деякі приклади таких факторів ризику включають:
Звичайно ж, не кожен головний біль вимагає уваги лікаря. Водночас головний біль може сигналізувати про серйозніші розлади, які потребують негайної медичної допомоги.
Слід негайно звернутися по медичну допомогу при появі наступних симптомів:
Людині, яка має вагомі підстави вважати, що вона страждає на хронічну мігрень, варто звернутися за допомогою до лікаря сімейної медицини або до фахівця з лікування головного болю.
Діагноз залежатиме, у першу чергу, від кількості днів на місяць, протягом яких пацієнт відчуває сильний головний біль, аніж від інтенсивності болю. Отже, важливо фіксувати інформацію про кількість днів із головним болем, оскільки багато хворих здатні применшувати цей показник. Такі пацієнти беруть до уваги лише ті дні, коли біль був особливо сильним, і не запам’ятовують дні, коли біль хоча й відчувався, але не був дуже сильним. З огляду на це, варто вести спеціальний щоденник головного болю, в якому слід обов’язково занотовувати не тільки наявність болю в той чи інший день, але і його інтенсивність.
Коли пацієнт повідомляє лікареві тільки кількість днів із дуже сильним болем, така інформація може бути інтерпретована неправильно, внаслідок чого діагноз «хронічна мігрень» не буде поставлений – відповідно, і лікування буде недостатньо ефективним.
При підозрі на хронічну мігрень лікарю треба дуже уважно обстежити і опитати пацієнта, щоб виключити інші потенційні причини виникнення головного болю. Головний біль, причому дуже сильний, може бути вторинним, тобто бути наслідком іншого хронічного захворювання, або бути не хронічною мігренню, а іншим різновидом головного болю. Це може бути хронічний головний біль напруження, або так звана тривала гемікранія, або щоденний постійний головний біль, який виник нещодавно.
Лікування хронічної мігрені подібне до того, як лікують епізодичну мігрень, але за кількома ключовими винятками. План лікування може включати ліки для швидкого знеболення та профілактичні лікарські засоби. Існують також немедикаментозні профілактичні методи лікування, включаючи біологічний зворотній зв'язок та когнітивно-поведінкову терапію. Крім того, може допомогти зменшення або нейтралізація дії таких факторів ризику як депресія, тривога, хропіння та ожиріння.
Хворий може приймати ліки для швидкого знеболення на самому початку нападу. Такі ліки включають безрецептурні препарати (наприклад, ібупрофен, парацетамол) та ліки, які можна придбати тільки за рецептом (суматриптан, ризатриптан та ін). Водночас дуже важливо уникати зловживання подібними лікарськими засобами, оскільки їхня надмірна кількість, яка регулярно надходить в організм, сама по собі здатна провокувати сильний головний біл-ь, який має назву «головний біль від надмірного вживання ліків».
Профілактичні ліки допомагають зменшити частоту і тяжкість нападів головного болю. Онаботулінумтоксин А (ботокс) був першим затвердженим Управлінням з продовольства і медикаментів США (FDA) профілактичним засобом для запобігання хронічній мігрені та, як було засвідчено, застосування цього методу зменшує кількість днів головного болю на місяць, в середньому, приблизно на 50%.
У 2018 році FDA дозволило застосовувати для терапії як епізодичної, так і хронічної мігрені препарати, які містять моноклональні антитіла до пептиду, зв'язаного з геном кальцитоніну. Існують дані, що у людей з хронічною мігренню такі ліки здатні зменшувати кількість днів мігрені на шість-вісім днів на місяць.
Профілактичні методи лікування епізодичної мігрені, такі як протисудомні ліки (наприклад, вальпроєва кислота, топірамат), антидепресанти (наприклад, амітриптилін, венлафаксин) та ліки від підвищеного артеріального тиску (наприклад, пропранолол), також мають ефективність і для профілактики хронічної мігрені.
Лікарські засоби – це лише один з аспектів повного плану лікування мігрені. Медикаментозне лікування слід доповнювати іншими методами – такими, наприклад, як біологічний зворотний зв'язок чи акупунктура (голковколювання). Турбота про себе (достатній сон та уникання зневоднення) також повинна бути частиною плану боротьби з хронічною мігренню.
до списку статей Знайти лікаря
