Мігрень: причини

Щоб успішно боротися з мігренню і мати можливість попередити розвиток чергового нападу, важливо знати, чому і як вона виникає. Це знання важливе як для лікарів, так і для пацієнтів, оскільки лежить в основі профілактики й лікування нападів головного болю.

Зміст

• Що таке мігрень?
• Спадковість як основна причина мігрені
• Механізми розвитку мігрені
• Тригери мігрені
• Захворювання, які часто супроводжують мігрень

Що таке мігрень?

Мігрень – це особливий різновид головного болю, який характеризується періодичністю виникнення, великою тривалістю (до 72 год за відсутності лікування), однобічною локалізацією, помірною або вираженою інтенсивністю, а також негативним впливом на самопочуття і працездатність людини. Незважаючи на вираженість симптомів, мігрень є первинним головним болем, тобто не пов'язаним з наявністю пухлини, аневризми або з розвитком інфаркту головного мозку.

Спадковість як основна причина мігрені

Дані про причини і механізм розвитку мігрені (вчені називають цю область «етіологія і патогенез») до теперішнього часу вважаються неповними і вченим ще належить заповнити безліч білих плям і відповісти на багато питань. Однак уже зараз немає сумнівів у тому, що мігрень є спадковим захворюванням або захворюванням зі спадковою схильністю. Це твердження підтримують статистичні дані, які показують, що майже у 70% хворих з мігренню є близькі родичі з таким же або схожим головним болем.

Механізми розвитку мігрені

Зміни, що призводять до розвитку мігрені, стосуються порушення регуляції тонусу (напруження) стінок судин і зачіпають, в основному, судини головного мозку. Важливу роль в реалізації цих порушень відіграє дисфункція трійчастого нерва – одного з 12 черепних нервів, який відповідає за реакцію судин головного мозку на різні зміни зовнішнього і внутрішнього середовища. Також задіяна сіра речовина стовбура головного мозку, яка бере участь у передачі больових імпульсів під час нападу мігрені.

Крім того, в дослідженнях було встановлено, що в розвитку мігрені беруть участь реакції, що нагадують запальний процес, який відбувається в стінці судин, у зв'язку з чим деякі види мігрені лікуються нестероїдними протизапальними препаратами.

Тригери мігрені

Крім спадкової схильності, для розвитку нападу мігрені необхідний вплив пускових чинників, які також називають тригерами мігрені. Ці тригери можуть надходити як із зовнішнього середовища (наприклад, дія низької температури), так і генеруватися самим організмом хворого на мігрень (наприклад, зміна гормонального фону у жінок). Ці тригери не можуть викликати розвиток головного болю у здорової людини, але у людини зі спадковою схильністю саме вони запускають процеси, які призводять до зміни тонусу судин, порушення больової імпульсації та, як наслідок, до розвитку головного болю.

На даний час відомі кілька десятків чинників, здатних запустити розвиток нападу мігрені. До них відносяться:

• Зміни погодних умов (коливання атмосферного тиску, низька температура).
• Фізичні навантаження й емоційні стреси, а також недосипання, занадто довгий сон, депресія і втома.
• Зорові й слухові подразники (сильний шум, яскраве світло, миготіння світла).
• Різкі та неприємні запахи, задуха, низька концентрація кисню в повітрі.
• Зміни гормонального фону, пов'язані з менструальним циклом, прийомом гормональних препаратів з метою контрацепції або замісної гормональної терапії.
• Харчові тригери (жирна гостра їжа, продукти з концентратів, цитрусові, шоколад та інші продукти з вмістом какао-бобів, чай, кава, алкогольні напої, а також горіхи і сири).

Зазвичай від впливу тригера до розвитку нападу проходить не більше однієї години. Однак іноді цей інтервал може збільшуватися до доби і більше.

Захворювання, які часто супроводжують мігрень

Вивчення хворих на мігрень показало, що цю хворобу дуже часто супроводжують інші захворювання судин і нервової системи, які змінюють та погіршують перебіг мігрені, а також негативно впливають на ефективність її терапії. Так при обстеженні пацієнтів з мігренню нерідко виявляється наявність панічних атак, епілепсія, порушення функції вестибулярного апарату у вигляді запаморочень, порушення рівноваги або закачування, порушення обміну ліпідів (часто сімейного характеру), депресія й артеріальна гіпертензія. Мігрень нерідко буває у людей з частими нападами головного болю напруження. Із захворювань інших органів (що не відносяться до судинної або нервової системи) у хворих з мігренню часто зустрічаються бронхіальна астма, хвороби органів травлення, алергії та гінекологічні захворювання. Не будучи справжньою причиною мігрені, ці хвороби і стани можуть впливати на частоту й тяжкість нападів головного болю і значно погіршувати самопочуття та якість життя хворих.

Література

Використані матеріали симпозіуму № 58 «МИГРЕНЬ: СОВРЕМЕННЫЕ ПРЕДСТАВЛЕНИЯ О ДИАГНОСТИКЕ И ТЕРАПИИ». ІНТЕРНЕТ-ВИДАННЯ ДЛЯ МЕДИЧНИХ ТА ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ. СПЕЦИАЛИЗИРОВАННЫЙ ПОРТАЛ ДЛЯ МЕДРАБОТНИКОВ. PROFESSIONAL MEDICAL PORTAL

1. Амелин А.В. Профилактика мигренозных пароксизмов // Новые технологии в диагностике, лечении и реабилитации неврологических заболеваний. — СПб., 2010.
2. Григорьева В.Н., Густов А.В., Корнилова Л.Е., Куликова О.А. Эффективность сочетанного применения кинезотерапии и психотерапии в лечении больных мигренью // Журн. невропатол. и психиатр. им. С.С. Корсакова. — 2003. — Т. 103(12). — С. 20-25.
3. Мищенко Т.С. Мигрень: эпидемиология, диагностика, лечение, профилактика // Здоровье Украины. — 2010. — 2(13).
4. Мищенко Т.С., Мищенко В.Н. Современная диагностика и лечение неврологических заболеваний // Справочник врача «Невролог». — ООО «Доктор-Медиа», 2010. — С. 65-74.
5. Мозолевский Ю.В., Успенская О.В., Черкашин А.В. Мигренозный инсульт // Боль. — 2006. — 4(13). — 25-30.
6. Морозова О.Г. Мигрень: вопросы коморбидности и дифференциальной диагностики // Здоров'я України. — 2010. — № 4. — С. 19-20.
7. Морозова О.Г. Мигрень: проблемы классификации, диагностики и лечения // Здоров'я України. — 2010. — № 4. — С. 17-18.
8. Международная классификация головной боли: Перевод В.В. Осиповой, Т.Г. Вознесенской. — 2-е изд. — 2004. — 219 с.
9. Справочник по формулированию клинического диагноза болезней нервной системы / Под ред. В.Н. Штока, О.С. Левина. — М.: Медицинское информационное агенство, 2010. — С. 289-292.
10. Табеева Г.Р. Профилактика мигрени. Руководство. — М.: Пульс, 2008.
11. Шток В.Н. Головная боль. — М.: Медицина, 2007. — 304 с.
12. American Academy of Neurology: Evidence-based guidelines for migraine headache in the primary care setting: pharmacological management for prevention of migraine. Accessed online November 8, 2005.
13. Arboix A., Massons J., Oliveres M. Hеadache in acute cerebrovascular disease: a prospective clinical study in 240 patients // Cephalagia. — 1994. — 14. — 37-40.
14. Boska M.D., Welch K.M.A., Bar-ker P.B. et al. Contrasts in cortical magnesium, phospholipid and energy metabolism between migraine syndromes // Neuro- logy. — 2002. — V. 58. — Р. 1227-1233.
15. Charles A., Brennan K.C. Cortical spreading depression — new insights and persistent questions // Cephalalgia. — 2009. — V. 29. — Р. 1115-1124.
16. Chang C.L., Donaghy M., Poulter N. Migraine and stroke in young women: case-control study. The World Health Organisation Collaborative Study of Cardiovascular Disease and Steroid Hormone Contraception // Br. Med. J. — 1999. — 318. — 13-8.
17. Connor K.M., Shapiro R.E., Diener H.C. et al. Randomized, controlled trial of telcagepant for the acute tretment of migraine // Neurology. — 2009. — 22. — 970-977.
18. Gasbarri A., Armone B., Pompili A. et al. Emotional memory and migraine: Effects of amitripty-line and sex related difference // Behav. Brain. Res. — 2008. — 189. — 220-225.