Що потрібно знати про тривожні розлади
пацієнтам та фахівцям
Тривожні розлади – найпоширеніші психічні розлади у розвинених країнах світу, які вражають приблизно чверть населення протягом усього життя.
Зміст
Ці розлади відзначаються психологічними симптомами, наприклад:
та фізичними симптомами:
Найчастіше вони проявляються у формі:
Тривожні розлади дуже стійкі, як правило, хронічні та часто співіснують між собою та з іншими психічними захворюваннями. Крім того, відомо, що вони збільшують ризик цілого ряду поганих наслідків для здоров'я, таких як хронічні захворювання, низька якість життя та смертність.
Водночас існує думка, що ожиріння (індекс маси тіла ≥ 30 кг/м2) може бути фактором ризику розвитку тривожних розладів. Ожиріння – це хвороба, яка з кожним роком уражає все більше людей і характеризується надмірною масою тіла та, за оцінками багатьох вчених, є одним із найважливіших факторів, які сприяють захворюванням у всьому світі. Ожиріння може призвести до тривожних розладів різними шляхами. Наприклад, дискримінація та стигматизація, пов’язані з вагою, можуть зумовлювати глибоке засмучення у людей із ожирінням; крім того, з цієї точки зору, важливе значення має негативний вплив ожиріння на здоров'я та якість життя. Обидва чинники можуть згодом призвести до тривожних розладів. Так, наприклад, існують повідомлення про те, що наявність ожиріння пов’язана зі зростанням ризику розвитку тривожних розладів на 25%.
Водночас слід зазначити, що наразі дані, які пов'язують ожиріння та тривожні розлади, не зовсім зрозумілі: автори деяких досліджень впевнено повідомляють про зв'язок між цими двома патологіями, тоді як інші вчені не змогли виявити значного взаємозв'язку.
Цілком можливо, що змішані або слабкі результати були спричинені неоднорідною природою ожиріння або тривожних розладів. Зв'язок між ожирінням та тривожними розладами може відрізнятися між підгрупами населення з різними соціально-демографічними, поведінковими та біологічними характеристиками. Наприклад, через більшу соціальну дискримінацію жінок, які страждають на ожиріння, надмірна маса тіла може бути більше пов'язана із тривожними розладами у жінок, ніж у чоловіків.
Зв'язок між вагою тіла та психічними розладами залишається відкритим питанням. У той час як проблеми надмірно низької маси тіла та відповідні психічні розлади вивчені досить глибоко (типовий приклад – нервова анорексія), зв’язок надмірної ваги тіла з такими захворюваннями вивчений ще недостатньо. Відомо, що ожиріння пов’язане з депресією. Хоча існує помірний рівень доказів позитивного зв'язку між ожирінням та тривожними розладами, точний зв'язок між цими двома станами поки не зрозумілий.
Ожиріння асоціюється з тривожними розладами наступним чином: більшість досліджень демонструє позитивний зв’язок із панічним розладом, головним чином, у жінок, а також із специфічною фобією та соціальною фобією. Деякі автори виявили зв'язок із генералізованим тривожним розладом, але є також дані про відсутність такого взаємозв'язку.
Лише кілька досліджень виявили зв'язок між ожирінням та агорафобією (побоювання відкритого простору), панічними атаками та посттравматичним стресовим розладом. Водночас наразі немає повідомлень про взаємозв’язок ожиріння та обсесивно-компульсивний розлад. Причинно-наслідковий зв’язок між ожирінням і тривожними розладами все ще вивчається.
Існують повідомлення, що деякі лікарські засоби, які використовуються для лікування ожиріння (наприклад, римонабант), пов'язані з депресією та тривожністю. Залишається відкритим і питання щодо ролі ступеня тяжкості ожиріння у розвитку різних підтипів тривожних розладів.
Крім того, загальновідомо, що у пацієнтів з ожирінням перед хірургічним втручанням спостерігається незвичне поширення психопатології, а саме депресії та тривожних розладів. Надмірна тривожність – також загальна риса розладів особистості.
Не існує єдиного типу особистості, характерного для хворих на ожиріння, але вони відрізняються від загальної популяції, оскільки їхня самооцінка та рівень контролювання спонукань є нижчими. Пацієнти з ожирінням мають пасивно-залежні та пасивно-агресивні риси особистості, а також тенденцію до соматизації та заперечення проблем. Їхнє мислення, як правило, роздвоєне та загалом негативне. Пацієнти з ожирінням також виявляють низьку співпрацю і часто не бачать себе як самостійну та інтегровану у суспільство особистість. Намагаючись брати участь у повсякденному житті, вони часто піддаються упередженням та дискримінації, і тому до них слід ставитися з тактом та увагою, щоб полегшити їхнє відчуття знедоленості та провини.
Пацієнти з психічними захворюваннями, включаючи тривожні розлади, і супутнім ожирінням можуть мати труднощі з дотриманням рекомендацій щодо лікування ожиріння. Депресія або тривожність можуть перешкоджати засвоєнню нових алгоритмів поведінки, особливо таких, що вимагають зусиль, наприклад, приготування здорової їжі або фізичні вправи. Є дані про те, що пацієнти з великим депресивним розладом, які намагаються схуднути, втрачають менше ваги, ніж пацієнти без депресії. Поганий контроль спонукань, пов’язаний із синдромом дефіциту уваги та гіперактивності, також може погіршити результати лікування ожиріння.
Пацієнти, які борються із зайвою вагою та ожирінням, можуть неохоче приймати призначені психіатром ліки, які мають таку побічну дію, як збільшення ваги. До того ж вони можуть припинити лікування передчасно, якщо переконаються у тому, що медикаментозне лікування психічного розладу дійсно призводить на набору ваги. Розуміння цих проблем може дозволити психіатрам передбачити труднощі та перешкоди на шляху ефективного лікування психічних захворювань.
Баріатрична хірургія стає все популярнішим методом лікування тяжкого ожиріння. Психіатричне оцінювання здатності пацієнтів дотримуватися змін поведінки, необхідних для отримання вигоди від хірургічного втручання, є важливою частиною процесу лікування.
