Черепно-мозкова травма (ЧМТ) є загальновідомою причиною виникнення судом та епілепсії. Вона може статися внаслідок будь-якого пошкодження головного мозку - падіння, автокатастрофи, спортивні травми, внаслідок вогнепального поранення чи військового бою.
Зміст
Залежно від типу та тяжкості травми, яку переживає людина, ЧМТ може спричинити:
Навіть якщо кровотеча відбувається за межами мозку, вона може вплинути на мозкову тканину, стискаючи мозок та порушуючи його нормальну анатомію і функцію. Черепно-мозкова травма також може спричинити легкий або сильний набряк мозку (внутрішньомозковий набряк).
Людині, яка постраждала внаслідок черепно-мозкової травми, необхідно надати медичну допомогу якомога швидше. Безумовно, повністю нівелювати негативний вплив травми неможливо, але швидке надання медичної допомоги може дати можливість стабілізувати стан постраждалого та допоможе запобігти подальшим негативним наслідкам.
Черепно-мозкові травми можуть варіюватися від легких до середньої тяжкості та тяжких, і саме від ступеня тяжкості залежить спектр впливу на мозок.
Терміни «легка», «середня» та «тяжка» стосуються тяжкості травми, а не наслідків ЧМТ.
Легка травма мозку може вплинути на роботу клітин мозку протягом годин, днів або тижнів. Тяжчі травми головного мозку часто мають більш довгострокові наслідки і можуть призвести до значної інвалідизації або смерті. Після черепно-мозкової травми тривалий час може спостерігатися низка неврологічних, когнітивних, так і психіатричних симптомів.
Крім того, частими проявами перенесеної травми є зміни рухів, порушення відчуттів, зору та слуху. Важливо, що відносно частим ускладненням ЧМТ є судоми та епілепсія.
Кожна людина з черепно-мозковою травмою має пройти загальне медичне та неврологічне обстеження. Обставини отримання травми, тяжкість травми, а також неврологічні та медичні симптоми допоможуть визначити необхідність подальших досліджень, включаючи нейропсихологічне тестування та невідкладне лікування.
Для оцінки ступеня ушкодження мозку після травми зазвичай використовується візуалізація мозку за допомогою комп’ютерної томографії (КТ) та, якщо доступна, магнітно-резонансна томографія (МРТ) головного мозку і електроенцефалографія (ЕЕГ).
Також слід зробити аналіз крові для виявлення будь-якої токсичної, інфекційної або ендогенної причини, яка могла б сприяти розвитку травми голови, і виявлення будь-якої крововтрати. Людину з травмою голови варто перевірити щодо травми шийного відділу хребта (шиї) та спинного мозку.
Судоми можуть виникати в ранньому періоді (протягом першого тижня після черепно-мозкової травми) або в пізньому (більше ніж через тиждень після травми головного мозку). Судоми, які виникають швидко після черепно-мозкової травми, вважаються проявом нещодавньої травми. Судоми, які виникають у пізній період після ЧМТ, частіше повторюються і трактуються як епілептичні напади (симптоматична епілепсія).
Судоми, які виникають більше ніж через тиждень після черепно-мозкової травми, вважаються пізніми судомами. Найчастіше це відбувається через серйозніше пошкодження клітин мозку, а також через зміни хімічного середовища навколо клітин.
Приблизно у 1 із 50 осіб, які отримали черепно-мозкові травми, розвивається ПТЕ. Існує спектр тяжкості ПТЕ, який варіюється від добре контрольованих судом до судом, які дуже важко піддаються лікуванню.
Більшість судом (у 8 із 10 осіб) при посттравматичній епілепсії є фокальними з можливістю вторинної генералізації в тоніко-клонічні напади. Це означає, що вони починаються в одній ділянці мозку (фокальні), але поширюються на весь мозок (генералізовано). Іноді початок цих судом (вогнищевий початок) можна визначити, і він стосується ділянки ураженого мозку.
У людини вищий ризик розвитку ПТЕ, якщо:
Внаслідок ЧМТ можуть бути пошкоджені оболонки головного мозку, виникнути пошкодження тканин і кровоносних судин, що може спричинити внутрішньомозкову кровотечу.
Структурні, хімічні та функціональні зміни, які призводять до розвитку судом після ЧМТ, все ще вивчаються. Відомо, що тип змін, які відбуваються у тканині мозку після ЧМТ, залежить від типу травми.
Закрита черепно мозкова травма може призвести до кровотечі в мозкову тканину (крововилив), забиття головного мозку, пошкодження шляхів в білій речовині мозку (дифузне ураження аксона), набряку мозку, зменшення, або значне збільшення притоку крові до тканин мозку.
Відомо, що хімічні зміни в мозку, які впливають на функціонування клітин мозку, також відбуваються після ЧМТ.
Проникаючі поранення можуть призвести до утворення рубця в тканині мозку або спричинити утворення рубця, який охоплює зовнішній шар мозку та його оболонки.
Протисудомні препарати – це терапія першої лінії, яка використовується для лікування судом після ЧМТ.
Лікування протисудомними препаратами є типовим, якщо людина мала хоча б один напад на початку ЧМТ. Також раннє лікування протисудомними препратами рекомендують, щоб знизити ймовірність прогресування до епілептичного статусу.
Швидкий контроль над судомами важливий для зниження ризику подальшого пошкодження мозку.
Тривалість лікування (тижні, місяці) протисудомними препаратами ретельно зважується для кожного пацієнта, залежно від ступеня травми та ймовірності повторних судом.
При пізніх судомах спостерігається велика, приблизно у 8 із 10 осіб, частота рецидивів судом, тому тривале протисудомне лікування рекомендується людям, у яких є навіть один пізній (більше одного тижня після ЧМТ) судомний напад.
Вибір протисудомного препарату буде залежати від типу судом у людини та її індивідуальної історії хвороби (супутні захворювання, переносимість ліків).
Хірургічне втручання може бути прийнятним для людей із стійкою до ліків посттравматичною епілепсією (тобто тих, у кого продовжуються судоми, незважаючи на застосування вже двох використаних протисудомних препратів).
Як і при інших типах епілепсії, мета хірургічного втручання при посттравматичній епілепсії — безпечне видалення епілептогенної тканини мозку.
Також для людей, які мають резистентну до ліків епілепсію і не є кандидатами на хірургічну резекцію, слід розглянути можливість стимуляції блукаючого нерва.
Електронне джерело: