Захворювання головного мозку з повторюваними судомними нападами. Крім власне судом, в епілепсії є довгострокові наслідки у вигляді порушення функцій мозку, пов'язані з психологічними і соціальними проблемами.
Зміст
Епілепсія – це досить поширене захворювання головного мозку, основним симптомом якого є судомні напади. Ці напади виникають як наслідок аномальної електричної активності клітин головного мозку і тривають від кількох секунд до кількох хвилин.
Частота розвитку епілепсії різна в різних країнах, проте в середньому вона виникає з частотою 1 на 30 осіб. Епілепсія може розвинутися в будь-якому віці, однак найчастіше перші прояви хвороби виникають в дитинстві або після 60 років. Незважаючи на тяжкість захворювання, більшість випадків (як мінімум, 4 чи 5) добре піддаються сучасній терапії [1].
Залежно від причини розвитку захворювання, виділяють ідіопатичну й симптоматичну епілепсію.
Ідіопатична епілепсія – це захворювання, причина якого залишилася невідомою після проведення ретельного медичного обстеження. Є підстави вважати, що розвиток цієї форми епілепсії пов'язаний зі спадковими (генетичними) факторами, проте точну роль генетики ще тільки належить визначити. У людей з ідіопатичною епілепсією обстеження не виявляє ніяких порушень в роботі або будові головного мозку. Ця форма епілепсії зазвичай дуже добре відповідає на спеціальну протиепілептичну терапію.
Симптоматична епілепсія – це повторні судоми, викликані різними захворюваннями, травмами головного мозку або впливом зовнішніх несприятливих факторів, наприклад, токсинів. Найчастішими причинами симптоматичної епілепсії є:
Ці захворювання і стани можуть подразнювати клітини головного мозку, викликаючи розвиток судом.
Основним симптомом епілепсії є епілептичний напад, або судомний припадок. Під епілептичним припадком (нападом) розуміють нетривалий епізод симптомів, викликаний сплеском аномальної електричної активності в головному мозку.
Епілептичні напади поділяють на два основні типи – генералізовані та вогнищеві (парціальні) припадки, хоча іноді можуть розвиватися інші, нетипові варіанти нападів. Найчастіше у одного і того ж хворого відзначаються припадки одного і того ж типу (генералізовані або парціальні) [1]. Хоча можливі виключення, коли в різний час у одного хворого виникають різні види нападів.
Генералізовані припадки розвиваються, якщо аномальна електрична активність поширюється на весь головний мозок або більшу його частину. Відповідно, симптоми охоплюють практично все тіло пацієнта. Генералізовані епілептичні припадки можуть виглядати як:
Парціальні припадки виникають у разі, якщо аномальна електрична активність виникає і обмежується окремою ділянкою головного мозку. Відповідно симптоми теж обмежені однією ділянкою тіла. Парціальні припадки поділяються на прості й складні. Прості припадки проявляються різкими рухами або незвичайними відчуттями (наприклад, поколювання), що виникають в одній руці або нозі без втрати свідомості. Складні парціальні припадки найчастіше виникають в результаті збудження нейронів у скроневій частці мозку, тому цей тип припадків іноді називають скроневою епілепсією. Для цих нападів характерна незвичайна поведінка хворого протягом декількох секунд або хвилин. Наприклад, пацієнт може грати з предметом, або бурмотіти, або безцільно блукати. Також можливе виникнення дивних емоцій, страхів, почуттів або відчуттів. Після закінчення нападу хворий не пам'ятає, що робив під час нападу.
Чинники, що викликають розвиток епілептичного нападу, називають тригерами епілепсії. В цілому, запустити активність мозку може будь-який подразник, але частіше за все тригерами стають [1]:
Як і при багатьох інших неврологічних захворюваннях, основу діагностики епілепсії становить грамотно проведене опитування та огляд хворого. Під час бесіди з пацієнтом лікар прагне отримати докладний опис нападів, а також дізнатися особистий і сімейний анамнез хворого. Для підтвердження діагнозу можуть бути призначені (і, як правило, призначаються) додаткові обстеження, включаючи електроенцефалографію (ЕЕГ), сканування головного мозку і деякі аналізи крові. Для сканування мозку використовується комп'ютерна томографія або магнітно-резонансна томографія. З аналізів крові найчастіше призначають загальний і біохімічний аналіз крові, що дозволяють оцінити загальний стан здоров'я пацієнта.
Лікарські препарати не дозволяють вилікувати епілепсію, але часто допомагають контролювати судомну активність головного мозку і запобігати виникненню нападів. Для успішного контролю нападів важливо приймати препарати регулярно, щодня. Вибір конкретного препарату визначається різновидом епілепсії, віком пацієнта і наявністю супутніх захворювань. У більшості випадків достатньо прийому одного протисудомного препарату, але іноді доводиться приймати додатковий препарат.
Іншими варіантами лікування можуть стати [1]: