З огляду на велику кількість захворювань людини, що характеризуються розвитком повторних судом, діагностика епілепсії являє собою непросте завдання, впоратися з яким можливо лише грамотному лікарю – невропатологу або епілептологу.
Зміст
Основне завдання діагностики хворих із судомним синдромом полягає у підтвердженні факту наявності епілепсії та якомога точнішому визначенні різновиду захворювання. Чим точніше поставлений діагноз, тим швидше лікар підбере лікування, здатне контролювати саме той різновид судомних нападів, які є у конкретного хворого.
А оскільки судомні напади досить рідко розвиваються на прийомі у лікаря, основним джерелом інформації про судоми стає сам хворий, його родичі, близькі люди та інші свідки, які були присутні при розвитку нападу. Дуже важливо точно розповісти про всі відчуття, події та зміни, які передують нападу судом, детально, від початку до кінця, описати сам судомний припадок та його наслідки [1].
Крім того, лікар обов'язково запитає про сімейну історію судомних захворювань, тому потрібно дізнатися або згадати заздалегідь про всіх близьких родичів з діагнозом «Епілепсія» або із судомними припадками. На прийом до лікаря необхідно принести всі наявні документи і записи медичного характеру, а також упаковки від усіх лікарських препаратів, які хворий прийняв.
Після опитування пацієнта та особи, яка його супроводжує, лікар проведе загальний і неврологічний огляд. Результати загального огляду дозволяють виявити причини судом, не пов'язані з епілепсією (наприклад, висока температура тіла у дитини). Неврологічний огляд спрямований на пошук ознак ураження нервової системи. Під час такого спеціального огляду лікар перевіряє рівень свідомості хворого, оцінює його поведінку, чутливість, рухові, мовні та психічні функції [1].
На даний час немає аналізів крові, які давали б можливість поставити діагноз «Епілепсія». Однак аналіз крові може бути корисний як джерело додаткової інформації. Наприклад, за допомогою аналізу крові можна виявити інфекції, генетичні захворювання та деякі інші порушення і стани, які можуть стати причиною судомних нападів [1].
Електроенцефалографія (ЕЕГ) – це найпоширеніше обстеження, яке призначається хворим з підозрою на епілепсію. Суть цього обстеження полягає в реєстрації електричної активності головного мозку пацієнта з метою виявлення сигналів, що виходять за межі норми. Для виконання ЕЕГ лікар або медсестра прикріплюють до шкіри голови хворого спеціальні датчики (електроди), які потім під'єднують до апарата, що записує електричні імпульси. По ходу реєстрації імпульсів апарат малює хвилі або криві (зазвичай на екрані комп'ютера), які потім розшифровує лікар-невролог.
У хворих на епілепсію хвилі мозкової активності практично завжди відрізняються від норми, і такі порушення зберігаються навіть за відсутності судомного нападу. Реєстрація звичайної (рутинної) ЕЕГ займає 20-40 хвилин. Тривалість обстеження збільшується, якщо лікар вирішує отримати ЕЕГ сну при епілепсії, тобто реєструвати активність мозку і під час сну пацієнта, або якщо проводиться тривала реєстрація ЕЕГ (ЕЕГ-моніторинг при епілепсії). Однак такі тимчасові витрати повністю себе виправдовують, оскільки ретельний аналіз результатів ЕЕГ дозволяє діагностувати епілепсію, відрізнити її від інших захворювань, що мають перебіг із судомним синдромом, а також визначити різновид судомних нападів [2].
Особливим різновидом ЕЕГ є деприваційна ЕЕГ, тобто ЕЕГ, яка проводиться у пацієнта після тривалого неспання або дуже раннього пробудження. Цей метод обстеження застосовується в разі, якщо звичайна ЕЕГ неінформативна або показує неоднозначні результати. Тривала відсутність сну підвищує судомну активність головного мозку і дозволяє лікарю отримати чіткіші й відповідніші для діагностики зміни на ЕЕГ.
Опис ЕЕГ при епілепсії формулює невролог або епілептолог. До ознак ЕЕГ при епілепсії відносяться [2]:
Цей метод обстеження використовується для виключення вторинної епілепсії, тобто судомних нападів, викликаних наявністю травми або структурного захворювання головного мозку. За допомогою комп'ютерної томографії головного мозку лікар може виключити такі захворювання як пухлини, кісти, аневризми мозку, наслідки перенесених травм, а також тяжку ішемію або крововилив у мозок [1].
Цей метод обстеження використовується з тією ж метою, що і комп'ютерна томографія. Основна відмінність полягає в тому, що при комп'ютерній томографії для отримання зображення головного мозку використовують рентгенівські промені, а при магнітно-резонансній томографії – магнітне поле та радіохвилі.
Крім того, лікар може призначити особливий різновид МРТ – функціональну МРТ. Цей метод дає можливість вимірювати рівень кровотоку в різних відділах головного мозку під час їх роботи. Це дозволяє точно визначити розташування важливих ділянок головного мозку, наприклад, центрів мови і руху, перед хірургічним лікуванням епілепсії [1].
Цей метод також використовується для отримання зображень головного мозку. При виконанні ПЕТ хворому до вени вводять невелику кількість контрастної речовини, що містить невелику дозу радіації, яка потім з потоком крові потрапляє до судин мозку. В результаті лікар може побачити активні ділянки мозку і виявити існуючі порушення.