Види епілепсії

Епілепсія – це неврологічне захворювання, пов'язане з ураженням головного мозку. Сучасна медицина знає безліч підходів до терапії епілепсії, але для вибору ефективного лікування необхідно точно знати форму (вид) захворювання.

Зміст

• Фокальні форми епілепсії
• Генералізовані напади

Перш за все, епілептичні напади поділяються на генералізовані та фокальні (вогнищеві). При генералізованому нападі патологічне збудження охоплює обидві півкулі головного мозку, тоді як при вогнищевій формі нападу надмірна електрична активність обмежується однією або кількома ділянками (частками) мозку.

Фокальні форми епілепсії

При парціальній епілепсії (інша назва – вогнищева, або фокальна форма епілепсії) тип і характеристики нападу залежать від тієї частки головного мозку, в якій виникла надмірна електрична активність. Залежно від цього фактора, виділяють скроневу, лобну, тім'яну та потиличну епілепсію.

1. Скронева епілепсія є найчастішим видом вогнищевої епілепсії. Типовими симптомами нападу скроневої епілепсії є дивні тривожні відчуття, думки чи емоції, які виникли раптово. Тривалість нападу – від кількох секунд до кількох хвилин.
2. Лобна епілепсія. Це вид епілепсії, який теж часто зустрічається, хоч і не так часто, як скронева. Найчастіше проявом нападу стають незвичайні безконтрольні рухи різними частинами тіла (кінцівками, головою). Іноді під час нападу залучаються м'язи, які беруть участь у мовленні – найчастіше розвивається їх слабкість. У деяких випадках напад, що почався як лобна епілепсія, може поширитися на обидві півкулі мозку з розвитком генералізованого нападу.
3. Тім'яна епілепсія є одним із рідкісних варіантів парціальної епілепсії. Найчастіше симптомами такого нападу є чутливі порушення у вигляді відчуття тепла, жару, оніміння або поколювання. Іноді людина відчуває збільшення або зменшення якоїсь частини тіла. У більшості випадків симптоми тім'яної епілепсії спостерігаються в одній половині тіла хворого.
4. Потилична епілепсія. При цій формі фокальної епілепсії найчастіше виникають порушення зору. Хворий відчуває напад як появу зорових артефактів – миготливих смуг або плям, спалахів, образів або візерунків. Іноді розвивається тимчасова часткова сліпота. У деяких випадках відзначається тремтіння очних яблук та повік, а також поява болю в очах. При зоровій епілепсії пацієнти нерідко скаржаться на головний біль, схожий на біль при мігрені.

Генералізовані напади

Провідною рисою генералізованих епілептичних нападів є втрата свідомості. Період несвідомого стану триває недовго – від кількох секунд до кількох хвилин, однак він може стати причиною болючого та травматичного падіння хворого. Іноді, коли хворий сидить або лежить, і якщо період втрати свідомості дуже короткий, напад епілепсії може пройти непомітно для оточуючих. Генералізовані напади являються судомними або безсудомними формами епілепсії й поділяються на:

1. Тоніко-клонічні напади. Це найвідоміший широкому колу людей варіант епілепсії, який найчастіше описують в журналах і книгах та показують у фільмах. І в цьому немає нічого дивного, оскільки класичний тоніко-клонічний напад дійсно може вразити уяву і навіть налякати непідготовлену людину. Ця форма нападу складається із двох фаз: тонічної та клонічної. Під час першої фази відзначається різке і тривале скорочення усіх груп м'язів. При цьому хворий падає на підлогу або на землю, видає своєрідний крик (в результаті спазму дихальних м'язів і м'язів голосової щілини), усі м'язи стають твердими. Через скорочення м'язів щелепи хворий може прикусити язика, скорочення м'язів сечового міхура може привести до мимовільного сечовипускання. Потім, досить швидко, розвивається клонічна фаза з судомними посмикуваннями кінцівок. Загальна тривалість нападу становить кілька хвилин, після чого судоми припиняються і пацієнт приходить до тями. Після нападу хворий відчуває нездужання, сонливість або тривожність (схвильованість). У тяжких випадках, коли напад триває більше 5 хвилин (цей стан називається епілептичним статусом), хворому необхідно надати професійну медичну допомогу.
2. Абсанс (абсансна епілепсія, або мала форма епілепсії). Основним проявом абсансу є втрата свідомості. При цьому людина, як правило, не падає, а замість цього різко припиняє говорити, демонструє відсутність реакції на подразники, дивиться в одну точку. Іноді відзначається повторне моргання, безцільні й неусвідомлені рухи руками. Через кілька секунд або хвилин свідомість повертається і людина продовжує робити те, що робила до нападу. Абсанси можуть виникати по кілька разів на день і дуже впливають на процес засвоєння інформації.
3. Міоклонічні напади (міоклонічна епілепсія). Основною відмінністю цього нападу є мимовільні й нетривалі здригання із залученням окремих частин або всього тіла. Якщо залучаються м'язи ніг або всього тіла, людина може впасти, але після падіння напад, як правило, припиняється.
4. Тонічні напади. Це рідкісна форма епілептичного нападу, схожа на першу фазу тоніко-клонічних судом. При цьому відбувається раптове підвищення тонусу м'язів тіла, що, як правило, призводить до падіння.
5. Атонічні напади. Атонічний припадок є повною протилежністю тонічного нападу. При цій формі епілепсії під час нападу відбувається раптова втрата м'язового тонусу, що також призводить до падіння.

Іноді перед розвитком генералізованих нападів хворий відчуває повторювані незвичайні симптоми – незвичайні думки, відчуття, робить незвичайні рухи або відчуває незвичайні емоції. Ці явища називаються аурою нападу. Наявність аури допомагає пацієнтові підготуватися до нападу генералізованої епілепсії.

Література

1. Эпилепсия. Информационный бюллетень. Февраль 2017 г. http://www.who.int/mediacentre/factsheets/fs999/ru...
2. Scheffer I., French J., Hirsch E. et al.Classification of the epilepsies: New concepts for discussion and debate—Special report of the ILAE Classification Task Force of the Commission for Classification and Terminology. Epilepsia Open, 1(1):37–44, 2016 http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1002/epi4.5/...
3. К.Ю. Мухин. Определение и классификация эпилепсии. Проект Классификации эпилептических приступов 2016 года. Русский журнал детской неврологии 2017; 12: 8-20.