Хвороба Альцгеймера і спадковість

Хвороба Альцгеймера (ХА) є найпоширенішою причиною деменції та однією з основних невирішених проблем сучасної медицини. Генетичні фактори ризику розвитку цього захворювання дійсно існують та визнані вченими, але все ще до кінця не досліджені.

Зміст

На хворобу Альцгеймера припадає понад 50% усіх випадків деменції, і в даний час на неї страждають понад 24 мільйони людей у всьому світі. Більше того, щороку повідомляється про понад 5 мільйонів нових випадків хвороби Альцгеймера, і захворюваність зростає з 1% у віці 60-70 років до 6%-8% у віці 85 років і старше. З часом слід очікувати зростання показника захворюваності у міру старіння населення планети.

Приблизно у 10% осіб старше 70 років спостерігається значна втрата пам’яті, і більше половини з цих осіб, ймовірно, мають хворобу Альцгеймера. За оцінками, від 25% до 45% осіб старше 85 років страждають на деменцію. Тривалість захворювання зазвичай становить від 8 до 10 років, від 2 до 25 років після діагностики.

Хвороба поділяється на 2 підтипи, залежно від віку початку:

  • хвороба Альцгеймера з раннім початком (ХАРП);
  • хвороба Альцгеймера з пізнім початком (ХАПП).

Захворюваність на хворобу Альцгеймера з раннім початком становить приблизно від 1% до 6% усіх випадків захворювання і спостерігається у людей віком приблизно від 30 до 60-65 років. Водночас хвороба Альцгеймера з пізнім початком є найпоширенішою формою і настає пізніше 60 або 65 років.

Обидва підтипи можуть спостерігатися у людей із сімей, де було кілька випадків даного захворювання. Певні гени роблять людей більш схильними до розвитку хвороби Альцгеймера.

Гени контролюють функцію кожної клітини в організмі. Деякі гени визначають основні характеристики, такі як колір обличчя, очей і волосся. Інші гени (або їх варіанти) здатні підвищувати ризик розвитку у людини певних захворювань, зокрема, хвороби Альцгеймера.

Дослідники виявили ряд генів, пов’язаних із хворобою Альцгеймера. Деякі гени збільшують ймовірність розвитку захворювання (гени ризику). Інші гени гарантують, що у

людини розвинеться захворювання, хоча це явище є досить рідкісним. Водночас слід зазначити, що генетичні фактори ризику – лише один із кількох видів факторів, які впливають на виникнення хвороби Альцгеймера.

Найпоширеніший ген хвороби Альцгеймера пізнього початку

Найпоширеніший тип хвороби Альцгеймера зазвичай починається після 65 років. Найпоширенішим геном, пов'язаним з пізньою появою хвороби Альцгеймера, є ген ризику, який називається аполіпопротеїн Е (APOE).

APOE має три загальні форми:

  • APOE e2 (найменш поширений) – знижує ризик розвитку хвороби Альцгеймера.
  • APOE e4 (зустрічається трохи частіше) – збільшує ризик розвитку хвороби Альцгеймера.
  • APOE e3 (найпоширеніший) – практично не впливає на ризик розвитку хвороби Альцгеймера.

Інші гени пізнього початку хвороби Альцгеймера

У ході досліджень генетики хвороби Альцгеймера вчені виявили зв'язки між пізньою появою хвороби Альцгеймера та низкою інших генів. Кілька прикладів включають:

  • ABCA7. Точна роль ABCA7 не зрозуміла, але ген, схоже, пов'язаний з більшим ризиком розвитку хвороби Альцгеймера.
  • CLU. Цей ген допомагає регулювати баланс білка бета-амілоїду у мозку. Дослідження підтверджують теорію, згідно з якою дисбаланс у виробленні бета-амілоїду є ключовим для розвитку хвороби Альцгеймера.
  • CR1. Дефіцит білка, який виробляє цей ген, може сприяти хронічному запаленню мозку. Таке запалення – ще один можливий фактор ризику розвитку хвороби Альцгеймера.
  • PICALM. Цей ген пов'язаний з процесом, за допомогою якого нервові клітини головного мозку (нейрони) взаємодіють між собою. Оптимальний обмін сигналами між нейронами важливий для їх правильної роботи та формування пам'яті.
  • PLD3. Наразі вчені ще не мають детальної інформації про роль цього гену у мозку. Але нещодавно вони з’ясували, що цей ген пов’язаний зі значно підвищеним ризиком розвитку хвороби Альцгеймера.
  • TREM2. Даний ген бере участь у регуляції реакції мозку на запалення.

Дослідники продовжують дізнаватися більше про основні механізми розвитку хвороби Альцгеймера, визначення яких може допомогти винайденню нових способів лікування та профілактики захворювання.

Слід зазначити, що ці гени є факторами ризику, а не прямими причинами. Іншими словами, наявність варіації одного з цих генів може збільшити ризик розвитку хвороби Альцгеймера, але не у кожного, хто має варіанти таких генів, розвинеться хвороба Альцгеймера.

Рання хвороба Альцгеймера

Дуже невеликий відсоток людей, які страждають на хворобу Альцгеймера, мають ранній тип захворювання. Ознаки та симптоми цього типу зазвичай проявляються у віці від 30 до 60 років і цей тип захворювання набагато тісніше пов’язаний з генами людини, аніж хвороба Альцгеймера з пізнім початком.

Вчені виявили три гени, мутації в яких спричиняють ранню хворобу Альцгеймера. Якщо людина успадкує один із цих мутованих генів від будь-якого з батьків, у неї, ймовірно, симптоми Альцгеймера з’являться ще до віку 65 років. Мова йде про наступні гени:

  • Білок-попередник амілоїду (APP).
  • Пресенілін 1 (PSEN1).
  • Пресенілін 2 (PSEN2).

Мутації цих генів спричиняють утворення надмірної кількості токсичного фрагмента білка, що має назву бета-амілоїдний пептид. Цей пептид може накопичуватися в мозку, утворюючи згустки, які називаються амілоїдними бляшками. Такі бляшки є характерними для хвороби Альцгеймера. Скупчення токсичного бета-амілоїдного пептиду та амілоїдних бляшок може призвести до загибелі нервових клітин і прогресуючих ознак та симптомів цього розладу.

Коли амілоїдні бляшки накопичуються в головному мозку, білки тау не працюють і злипаються, утворюючи нейрофібрилярні клубки. Ці клубки також пов’язані з патологічними функціями мозку, що спостерігаються при хворобі Альцгеймера.

Однак у деяких людей, у яких рано розвивається хвороба Альцгеймера, немає мутацій цих трьох генів. Це свідчить про те, що деякі ранні форми хвороби Альцгеймера пов’язані з іншими генетичними мутаціями або іншими факторами, які ще не виявлені.

Генетичне тестування на хворобу Альцгеймера: «за» і «проти»

Більшість експертів не рекомендують проводити генетичне тестування на ризик розвитку хвороби Альцгеймера пізнього початку. Однак у деяких випадках раннього розвитку хвороби Альцгеймера генетичне тестування може бути доцільним.

Гени – не єдиний фактор

Оскільки людина успадковує один ген ризику від матері, а інший – від батька, у неї є дві копії гена ризику. Наявність принаймні одного такого гена збільшує ризик розвитку хвороби Альцгеймера, а якщо у людини є два гени, такий ризик стає ще більшим.

Проте, проблема дослідження ролі гену ризику в розвитку хвороби Альцгеймера ускладнюється тим, що не у всіх, хто має один або навіть два гени ризику, розвивається хвороба Альцгеймера. Захворювання зустрічається у багатьох людей, які взагалі не мають варіантів гена ризику.

І це дає підставу вважати, що ген ризику може впливати на ризик розвитку хвороби Альцгеймера, але не є її причиною. Ймовірно, що у розвитку хвороби Альцгеймера беруть участь й інші генетичні та екологічні фактори.

Література:

  1. Bird TD. Genetic aspects of Alzheimer disease. Genet Med. 2008;10(4):231–239. [PMC free article] [PubMed] [Google Scholar]
  2. Campion D, Dumanchin C, Hannequin D, et al. Early-onset autosomal dominant Alzheimer disease: prevalence, genetic heterogeneity, and mutation spectrum. Am J Hum Genet. 1999;65(3):664–670. [ PMC free article] [PubMed] [Google Scholar ]
  3. Brickell KL, Steinbart EJ, Rumbaugh M, et al. Early-onset Alzheimer disease in families with late-onset Alzheimer disease: a potential important subtype of familial Alzheimer disease. Arch Neurol. 2006;63(9):1307–1311. [PubMed] [Google Scholar]
  4. Roses AD. On the discovery of the genetic association of Apolipoprotein E genotypes and common late-onset Alzheimer disease. J Alzheimers Dis. 2006;9(3):361–366. [PubMed] [Google Scholar]
  5. Kamboh MI. Molecular genetics of late-onset Alzheimer’s disease. Ann Hum Genet. 2004;68(4):381–404. [PubMed] [Google Scholar]
  6. Bertram L, Tanzi RE. The current status of Alzheimer’s disease genetics: what do we tell the patients? Pharmacol Res. 2004;50(4):385–396. [PubMed] [Google Scholar]
до списку статей Знайти лікаря
Рекомендуємо по цій темі:
1 лютого 2021
Деменція - Це
Деменція – це неврологічне захворювання, при якому загибель клітин мозку призводить до втрати пам’яті та зниження когнітивних функцій.
1 лютого 2021
Хвороба Альцгеймера у питаннях та відповідях
Хвороба Альцгеймера – прогресуюча форма деменції. Деменція – це ширший термін, що визначає стани, спричинені захворюваннями або травмами головного мозку, які негативно впливають на пам'ять, процеси мислення і поведінку та призводять до змін, що заважають повсякденному життю людини.
1 лютого 2021
Хвороба Альцгеймера і спадковість
Хвороба Альцгеймера (ХА) є найпоширенішою причиною деменції та однією з основних невирішених проблем сучасної медицини. Генетичні фактори ризику розвитку цього захворювання дійсно існують та визнані вченими, але все ще до кінця не досліджені.
1 лютого 2021
Тривалість життя та довгострокові перспективи хвороби Альцгеймера
Хвороба Альцгеймера – дегенеративне захворювання головного мозку, яке руйнує клітини мозку та зв’язки клітин між собою. Ці руйнування, в свою чергу, спричиняють зниження пам’яті, розумових здібностей та зміни в поведінці.