Таблетки від мігрені

Точна причина мігрені невідома, однак вважається, що хвороба найчастіше має спадковий характер.

Зміст

• Лікування мігрені: пальма першості – за пероральними препаратами
• Уникнення тригерів мігрені – важливий профілактичний засіб

Біль під час нападів мігрені виникає через тимчасові зміни в нервах і кровоносних судинах головного мозку. Епізоди мігрені можна розбити на п'ять фаз:

1. Продромальна фаза: зміни самопочуття людини ще до появи головного болю. Такі зміни є сигналом про те, що невдовзі почнеться напад. Симптоми можуть включати зміни настрою, потяг до їжі та запор.
2. Аура: сенсорні розлади, зокрема тимчасова втрата зору, спалахи світла перед очима, оніміння та поколювання в якійсь частині тіла.
3. Головний біль: пульсація, свердління, біль у шиї та скутість.
4. Постдромальний стан: остання стадія епізоду мігрені, зокрема сильне відчуття втоми, нездатність зосередитися та депресивний настрій.
5. Міжнападний період: інтервал між двома епізодами мігрені.

Не всі хворі переживають усі п’ять фаз. Наприклад, ауру відчуває лише 25-30% людей з мігренню. Фази також не обов'язково відбуваються у зазначеному вище порядку, тобто, наприклад, аура і головний біль можуть виникати одночасно.

Лікування мігрені: пальма першості – за пероральними препаратами

Наразі мігрень не можна вилікувати повністю, проте лікар-фахівець добре знає, що допомагає від мігрені. Він може допомогти людині впоратися з нападами мігрені, давши інструменти для лікування симптомів, коли вони виникають, – і це може сприяти зменшенню кількості нападів загалом. Лікування також може допомогти полегшити мігрень.

План лікування залежить від наступних факторів:

• вік пацієнта;
• як часто у нього чи у неї бувають напади мігрені;
• тип мігрені;
• наскільки важкими є епізоди мігрені — залежно від того, як довго вони тривають, наскільки сильний біль відчуває людина і як часто вони не дають їй ходити до школи, університету або на роботу;
• чи включають епізоди мігрені нудоту або блювання, а також інші симптоми;
• інші захворювання та інші ліки, які людина може приймати.

План лікування може включати поєднання таких методів:

• корегування способу життя, включаючи боротьбу зі стресом і уникнення провокуючих факторів мігрені;
• застосування безрецептурних препаратів від болю або мігрені, зокрема нестероїдних протизапальних засобів (НПЗП);
• застосування препаратів від мігрені, що відпускаються за рецептом, які пацієнт приймає щодня, щоб запобігти мігрені та зменшити частоту головного болю;
• вживання рецептурних ліків від мігрені, які пацієнт приймає, як тільки починається напад, щоб запобігти його розвитку та полегшити симптоми;
• застосування рецептурних ліків для боротьби з нудотою або блюванням;
• призначення гормональної терапії, якщо мігрень виникає у зв'язку з менструальним циклом;
• консультування;
• альтернативна допомога при мігрені, яка може включати медитацію, точковий масаж або акупунктуру.

З практичної точки зору, наразі найефективнішим методом боротьби з мігренню є таблетки від мігрені, які можна розділити на дві великі групи, як-от:

• лікарські засоби, які полегшують симптоми нападу мігрені, що вже почався;
• препарати, що використовуються для запобігання нападу мігрені.

Варто розглянути ці дві великі групи трохи детальніше, щоб визначити, які таблетки від мігрені кращі, залежно від особливостей перебігу хвороби.

• Ліки для невідкладної допомоги. Їх слід приймати, як тільки пацієнт починає відчувати, що настає напад мігрені. Ці препарати включають лікарські засоби таких класів:

  • НПЗП або таблетки від мігрені без рецепта. Це ліки, більшість яких є безрецептурними препаратами. Вони зазвичай використовуються при легких або помірних нападах, які не супроводжуються нудотою або блюванням.
  • Триптани. Ці ліки, як правило, є першою лінією лікування для людей, які мають важкі напади або напади середньої важкості.
  • Протиблювотні засоби (антиеметики). Дані препарати зазвичай використовуються в комбінації з НПЗП, щоб зменшити нудоту.
  • Алкалоїди маткових ріжків (препарати ерготаміну). Призначають не так часто, застосовують для лікування пацієнтів з мігренню, які не реагують на триптани або анальгетики.

• Профілактичні ліки при мігрені призначають людям, напади мігрені у яких можуть бути виснажливими або трапляються частіше чотирьох разів на місяць. Такі препарати приймаються у таблетованій формі щоденно або вводяться у вигляді ін’єкцій один раз на декілька місяців. Ці ліки належать до наступних класів:

  • Антигіпертензивні засоби. Хоча ці препарати зазвичай призначають при високому кров’яному тиску, вони також іноді можуть допомогти при нападах мігрені. Бета-блокатори та блокатори рецепторів ангіотензину є прикладами антигіпертензивних препаратів, які використовуються для профілактики мігрені.
  • Протисудомні препарати. Деякі протисудомні препарати також можуть запобігти нападам мігрені.
  • Антидепресанти (особливо з групи трициклічних антидепресантів та селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну-норепінефрину) також можуть запобігти нападам мігрені.
  • Ботокс. Ін’єкції ботулотоксину в м’язи голови та шиї кожні 3 місяці.
  • Гепанти (джепанти) – препарати, які впливають на пептид, пов'язаний з генами кальцитоніну (CGRP). Ці ліки запобігають розвитку нападу мігрені. Дослідження свідчать про те, що гепанти можна використовувати людям із серцево-судинними захворюваннями, які не можуть приймати триптани. [Триптани здатні спричиняти звуження (спазм) кровоносних судин, тому такі препарати не рекомендуються при стенокардії, ішемічній хворобі серця або неконтрольованому підвищенні артеріального тиску].

Уникнення тригерів мігрені – важливий профілактичний засіб

У багатьох людей, які страждають на мігрень, напад може бути «спровокований», тобто зумовлений впливом певних чинників (тригерів). Отже, запобігти черговому нападу можна не лише за допомогою фармацевтичних засобів, але й уникаючи таких тригерів, що зменшує потребу в прийманні лікарських засобів, які часто мають небажані побічні ефекти. Часто буває так, що уникнення тригерів мігрені і є найкращим засобом від мігрені.

Хоча тригери мігрені можуть бути дуже індивідуальними, певні продукти або харчові інгредієнти можуть з більшою ймовірністю зумовити напад, ніж інші. Це, зокрема:

• алкоголь або напої з кофеїном;
• деякі харчові добавки, зокрема нітрати (консервант у в’яленому м’ясі), аспартам (підсоложувач, «штучний цукор») або глутамат натрію (харчова добавка для підсилення особливого виду смаку – «умамі»);
• тирамін, який природним чином міститься в деяких продуктах харчування. Рівень тираміну також підвищується, коли продукти ферментуються або витримуються (витримані сири, квашена капуста та соєвий соус). Водночас варто наголосити, що поточні дослідження уважніше вивчають роль тираміну в розвитку мігрені, оскільки він може бути не таким сильним тригером, як вважалося раніше.

Інші тригери мігрені різні та можуть бути випадковими:

• гормональні зміни у жінок;
• стрес;
• занепокоєння;
• хвилювання, тривога;
• порушення сну;
• велике фізичне навантаження;
• яскраві вогні;
• зміни клімату;
• препарати замісної гормональної терапії.

Ведення журналу з фіксацією частоти нападів мігрені може допомогти пацієнтові визначити його особисті тригери і потім уникати їх, або якщо уникнути тригера не пощастило, знати, що випити від мігрені.

Електронні джерела:

https://www.rxlist.com/migraine_medications/drugs-condition.htm

https://www.verywellhealth.com/medication-for-treating-migraine-1719867

https://www.healthline.com/health/migraine

https://www.webmd.com/migraines-headaches/migraine-treatments