Що потрібно знати про мігрень
пацієнтам та фахівцям
Одним з найбільш виснажливих симптомів, які можуть виникнути у людини після струсу мозку, є посттравматичний головний біль.
Зміст
Посттравматичний головний біль (ПГБ) зазвичай виникає протягом семи днів після черепно-мозкової травми або приходу до тями після струсу мозку. Хоча головний біль може проявлятися різними способами, він часто нагадує мігрень, а також головний біль напруги як своїми симптомами, так і тривалістю.
Як стверджують автори одного дослідження, що тривало п’ять років і в яке були включені люди, що перенесли черепно-мозкову травму (ЧМТ), вони встановили, що перед закінченням спостереження 35 відсотків учасників все ще відчували ПГБ.
Загалом посттравматичний головний біль буває спричинений травмою голови та шиї. У таких випадках головний біль може бути наслідком певних явищ, як-от:
Посттравматичний головний біль визначається Міжнародним товариством з головного болю як: «головний біль, що розвивається протягом семи днів після травми або після приходу до тями».
Описані різні типи ПГБ, але у більшості випадків він нагадує два інші різновиди головного болю:
ПГБ зазвичай асоціюється з багатьма симптомами, як-от:
Кілька досліджень містять дані, які свідчать про те, що посттравматичний головний біль зазвичай проходить протягом трьох місяців, однак у 18-65% випадків він може тривати довше і у такому випадку має назву стійкий ПГБ.
Ряд факторів можуть збільшити ризик розвитку стійкого ПГБ:
Показово, що важка травма голови не обов'язково викликає тривалі головні болі, оскільки описані безліч клінічних випадків, коли пацієнти з легкою травмою голови можуть страждати від ПГБ протягом місяців або навіть років.
Для постановки діагнозу зазвичай достатньо опитування хворого та фізикального обстеження. Наявність в анамнезі травми голови або шиї (особливо недавньої) з високою ймовірністю вказує на те, що у пацієнта розвинувся посттравматичний головний біль.
Водночас, враховуючи множинність клінічних симптомів, характерних для ПГБ, та механізмів, які можуть лежати в основі ПГБ, рекомендується всебічне обстеження ознак та симптомів з боку голови та шиї. Також важливою є психологічна оцінка пацієнта. Відповідно, стратегії лікування ПГБ повинні відповідати типу головного болю та клінічним висновкам. Індивідуальне, багатопрофільне лікування є оптимальним підходом для осіб, які страждають на ПГБ. Раннє виявлення симптомів та раннє втручання можуть допомогти запобігти переходу головного болю у хронічну форму та розвитку вторинних розладів.
Оцінюючи пацієнтів з головним болем після травми, слід також враховувати такі структурні ураження, як дуральна гематома ( скупчення крові між мозковими оболонками), розшарування судин ( артерій), витікання спинномозкової рідини та венозний тромбоз. Унаслідок ЧМТ може бути ушкоджена будь-яка з черепних та шийних структур, що здатне спричинити стійкі наслідки. Головний біль від надмірного вживання ліків, особливо анальгетиків, може призвести до того, що гострий епізодичний посттравматичний головний біль переросте в хронічну форму.
Крім того, лікареві слід брати до уваги значну поширеність головного болю серед військовослужбовців які повертаються із зон бойових дій. У тих випадках, коли військовослужбовець не зазнав ЧМТ, головний біль у нього може бути пов’язаний із посттравматичним стресовим розладом (ПТСР). Як зазначають автори одного дослідження, головний біль – як мігрень, так і головний біль напруженого типу – спостерігався у 40% ветеранів із ПТСР. Водночас за відсутності поранень, контузій чи ЧМТ такий біль не є посттравматичним головним болем.
Лікування ПГБ подібне до лікування первинних головних болів. Хронічний головний біль напруженого типу – найпоширеніший прояв ПГБ. Комбінація фармакологічних та немедикаментозних методів лікування перевершує за ефективністю кожен із цих методів, взятий окремо.
З фармакологічних засобів початковими препаратами вибору є трициклічні антидепресанти, такі як нортриптилін. Можна спробувати всі профілактичні засоби, що застосовуються при хронічній мігрені, включаючи протиепілептичні засоби (топірамат та дивальпроекс), бета-адреноблокатори та новіші антидепресанти. Загострення головного болю можна лікувати триптанами( суматриптан, ризатриптан та ін.), якщо симптоми нагадують мігрень, або анальгетиками, включаючи опіоїди, якщо це необхідно.
Оскільки ПГБ виникає щодня або майже щодня, надмірне вживання анальгетиків або інших засобів для гострого головного болю стає великою проблемою. Приймання потужних препаратів повинне бути обмежене двома днями на тиждень, щоб запобігти відновленню щоденного головного болю. Госпіталізація може бути доцільною для виведення пацієнта з стану через надмірне використання анальгетиків, включаючи опіоїди, або для терапії внутрішньовенним дигідроерготаміном або іншими препаратами.
Супутні симптоми депресії, тривоги та безсоння можуть посилювати та продовжувати ПГБ. Лікування цих розладів може помітно поліпшити якість життя пацієнта.
Нефармакологічні заходи є принаймні такими ж важливими, як і препарати для лікування ПГБ. Оскільки головний біль та інші больові синдроми включають взаємодію біологічних чинників, поведінки, емоцій, пізнання та факторів навколишнього середовища, концепція та методи поведінкової медицини є безцінними. Нефармакологічні методи лікування включають когнітивно-поведінкову терапію, біологічний зворотний зв’язок, управління стресом тощо, просвіту, що включає модифікацію способу життя та фізичну терапію. Всі вони призначені для посилення особистого контролю. Когнітивна поведінкова терапія вчить методам модифікації думок, почуттів та поведінки. Пацієнти вчаться усвідомлювати причини, що викликають головний біль, включаючи зв'язок стресу з головним болем. Виявляються контрпродуктивні переконання. Пацієнта слід навчити щодо правильного використання та дотримання режиму терапевтичних методів. Медична просвіта також включає усвідомлення шкоди від надмірного вживання ліків, усвідомлення механізму та потенційних причин головного болю, а також доброякісного, але хронічного характеру ПГБ.
Психологічні супутні захворювання, такі як депресія, тривожність та обсесивно-компульсивний розлад, часто виявляються у осіб, що страждають на мігрень, і їх необхідно враховувати та лікувати й у пацієнтів із ПГБ. Важливо, щоб пацієнт брав активну участь у контролі головного болю та ретельно виконував терапевтичні плани.
до списку статей Знайти лікаря
