Що потрібно знати про мігрень
пацієнтам та фахівцям
Мігрень як причина тяжкого головного болю і вираженого зниження працездатності, соціальної адаптації та якості життя вимагає своєчасного й правильного лікування. Як правильно підійти до лікування мігрені? Давайте розберемося.
Зміст
Всебічне вивчення провокуючих чинників, причин і механізмів розвитку мігрені дозволило вченим розділити лікування мігрені на два підходи: профілактику та купірування нападу мігрені [1]. Кожен з цих підходів важливий і кожен вимагає своєчасного початку лікування з використанням певних лікарських засобів.
Лікування, розпочате після розвитку головного болю, називається ліквідацією нападу мігрені. Мета його зводиться до швидкого і надійного усунення симптомів мігрені, відновлення працездатності й соціальної адаптації хворого. При цьому лікування не повинно бути пов'язане з ризиком розвитку побічних ефектів, що вимагає грамотного вибору лікарських препаратів.
Починати купірування нападу слід якомога швидше – це дозволить зменшити вираженість і тривалість головного болю та інших симптомів мігрені (чутливість до світла і звуку, нудота, блювота, загальна слабкість і т.д.). Для купірування нападу мігрені використовуються, в основному, лікарські препарати, рідше застосовується немедикаментозна терапія.
Профілактика мігрені проводиться між нападами. На відміну від купірування нападу, в профілактиці велике значення має немедикаментозна терапія, перш за все, усунення тригерних (пускових) факторів. Проте при тяжкому перебігу мігрені й частих нападах головного болю для профілактики нерідко застосовуються лікарські препарати, що збільшують тривалість періоду між нападами, знижують частоту та інтенсивність цефалгії.
Використання препаратів для купірування нападу мігрені поділяється на три ступені [1].
1 ступінь передбачає застосування простих анальгетиків і нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), які продаються в аптеці без рецепта. Це можуть бути ібупрофен, напроксен, диклофенак, ацетилсаліцилова або толфенамова кислота. Один із цих препаратів слід прийняти якомога раніше після початку нападу мігрені – так лікування буде найефективнішим. Ефективність парацетамолу в купіруванні нападів мігрені не доведена, тому використовувати цей препарат для лікування мігрені не слід. Часто прийом анальгетика/НПЗП доповнюють прийомом протиблювотних препаратів, таких як домперидон або метоклопромід. Такий підхід полегшує симптоми при мігренозному нападі, який супроводжується нудотою і блювотою.
2 ступінь купірування нападу мігрені базується на ректальному введенні анальгетиків або нестероїдних протизапальних засобів. Найчастіше на цьому етапі застосовуються ректальні свічки диклофенаку.
3 ступінь має на меті застосування спеціальних протимігренозних препаратів з групи триптанів (суматриптан, золмітриптан, ризатриптан). В основі знеболюючого ефекту триптанів лежить вплив на серотонінові рецептори, розташовані в стінці судин мозкових оболонок, розширення яких відіграє провідну роль у розвитку нападу мігрені. Завдяки такому механізму дії триптани є анальгетиками, специфічними для мігрені. Найбільша ефективність триптанів відзначається, якщо прийняти препарат у фазу наростання мігренозного болю.
Профілактика мігрені поділяється на два етапи [1]. Першим етапом має стати зміна способу життя пацієнта, включаючи дотримання рекомендацій з режиму харчування, прийому алкоголю, фізичних навантажень, температурного режиму та режиму сну. При необхідності вирішується питання про скасування гормональних препаратів (у жінок з мігренню, яка спровокована гормональними контрацептивами або препаратами для замісної гормональної терапії). Аналогічним чином виявляються і коригуються інші тригерні фактори, що запускають розвиток нападу мігрені.
Якщо немедикаментозні методики не допомагають знизити частоту нападів мігрені на 50%, це є показанням для лікарської профілактики мігрені. Застосування антимігренозних препаратів для профілактики нападів мігрені має бути тривалим – не менше 6-12 місяців. Також важливою умовою ефективного лікування є регулярний прийом препаратів (без пропуску). Найчастіше профілактика мігрені призначається в таких випадках:
З метою профілактики призначають один або кілька препаратів із наступних груп [1]:
Спочатку призначається один препарат у мінімальній дозі, потім дозу поступово збільшують. Якщо лікування протягом 2-3 місяців не дає бажаного ефекту, призначають інший профілактичний препарат.
При ефективності профілактичного лікування мігрені з часом дозу профілактичного препарату поступово знижують, після чого можлива відміна препарату. Зазвичай лікування триває 6-12 місяців.
До ознак успіху профілактичної терапії відносяться зменшення кількості, частоти і тяжкості нападів у поєднанні з покращеною відповіддю на препарати для гострої терапії нападу мігрені. Також успішне профілактичне лікування покращує адаптацію та якість життя пацієнта.
Для підвищення ефективності профілактичної лікарської терапії нерідко застосовуються немедикаментозні підходи, включаючи акупунктуру (класичну та аурикулярну), йогу, аутогенні тренування, мануальну терапію.
Вибір варіанту лікування вимагає ретельної оцінки стану пацієнта й ефективності терапії та, відповідно, вимагає участі кваліфікованого лікаря.
Використані матеріали симпозіуму № 58 «МИГРЕНЬ: СОВРЕМЕННЫЕ ПРЕДСТАВЛЕНИЯ О ДИАГНОСТИКЕ И ТЕРАПИИ». ІНТЕРНЕТ-ВИДАННЯ ДЛЯ МЕДИЧНИХ ТА ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ. СПЕЦИАЛИЗИРОВАННЫЙ ПОРТАЛ ДЛЯ МЕДРАБОТНИКОВ. PROFESSIONAL MEDICAL PORTAL
