Мігрень: лікування

Мігрень: лікування

Мігрень як причина тяжкого головного болю і вираженого зниження працездатності, соціальної адаптації та якості життя вимагає своєчасного й правильного лікування. Як правильно підійти до лікування мігрені? Давайте розберемося.

Зміст

Як лікувати мігрень

Всебічне вивчення провокуючих чинників, причин і механізмів розвитку мігрені дозволило вченим розділити лікування мігрені на два підходи: профілактику та купірування нападу мігрені [1]. Кожен з цих підходів важливий і кожен вимагає своєчасного початку лікування з використанням певних лікарських засобів.

Засоби лікування мігрені: купірування нападу

Лікування, розпочате після розвитку головного болю, називається ліквідацією нападу мігрені. Мета його зводиться до швидкого і надійного усунення симптомів мігрені, відновлення працездатності й соціальної адаптації хворого. При цьому лікування не повинно бути пов'язане з ризиком розвитку побічних ефектів, що вимагає грамотного вибору лікарських препаратів.

Починати купірування нападу слід якомога швидше – це дозволить зменшити вираженість і тривалість головного болю та інших симптомів мігрені (чутливість до світла і звуку, нудота, блювота, загальна слабкість і т.д.). Для купірування нападу мігрені використовуються, в основному, лікарські препарати, рідше застосовується немедикаментозна терапія.

Препарати від мігрені: профілактика нападу мігрені

Профілактика мігрені проводиться між нападами. На відміну від купірування нападу, в профілактиці велике значення має немедикаментозна терапія, перш за все, усунення тригерних (пускових) факторів. Проте при тяжкому перебігу мігрені й частих нападах головного болю для профілактики нерідко застосовуються лікарські препарати, що збільшують тривалість періоду між нападами, знижують частоту та інтенсивність цефалгії.

Лікарські засоби при мігрені

Використання препаратів для купірування нападу мігрені поділяється на три ступені [1].

1 ступінь передбачає застосування простих анальгетиків і нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), які продаються в аптеці без рецепта. Це можуть бути ібупрофен, напроксен, диклофенак, ацетилсаліцилова або толфенамова кислота. Один із цих препаратів слід прийняти якомога раніше після початку нападу мігрені – так лікування буде найефективнішим. Ефективність парацетамолу в купіруванні нападів мігрені не доведена, тому використовувати цей препарат для лікування мігрені не слід. Часто прийом анальгетика/НПЗП доповнюють прийомом протиблювотних препаратів, таких як домперидон або метоклопромід. Такий підхід полегшує симптоми при мігренозному нападі, який супроводжується нудотою і блювотою.

2 ступінь купірування нападу мігрені базується на ректальному введенні анальгетиків або нестероїдних протизапальних засобів. Найчастіше на цьому етапі застосовуються ректальні свічки диклофенаку.

3 ступінь має на меті застосування спеціальних протимігренозних препаратів з групи триптанів (суматриптан, золмітриптан, ризатриптан). В основі знеболюючого ефекту триптанів лежить вплив на серотонінові рецептори, розташовані в стінці судин мозкових оболонок, розширення яких відіграє провідну роль у розвитку нападу мігрені. Завдяки такому механізму дії триптани є анальгетиками, специфічними для мігрені. Найбільша ефективність триптанів відзначається, якщо прийняти препарат у фазу наростання мігренозного болю.

Профілактика мігрені поділяється на два етапи [1]. Першим етапом має стати зміна способу життя пацієнта, включаючи дотримання рекомендацій з режиму харчування, прийому алкоголю, фізичних навантажень, температурного режиму та режиму сну. При необхідності вирішується питання про скасування гормональних препаратів (у жінок з мігренню, яка спровокована гормональними контрацептивами або препаратами для замісної гормональної терапії). Аналогічним чином виявляються і коригуються інші тригерні фактори, що запускають розвиток нападу мігрені.

Якщо немедикаментозні методики не допомагають знизити частоту нападів мігрені на 50%, це є показанням для лікарської профілактики мігрені. Застосування антимігренозних препаратів для профілактики нападів мігрені має бути тривалим – не менше 6-12 місяців. Також важливою умовою ефективного лікування є регулярний прийом препаратів (без пропуску). Найчастіше профілактика мігрені призначається в таких випадках:

  • почастішання нападів мігрені до 3 і більше в місяць із вираженим погіршенням самопочуття;
  • прийом препаратів для купірування нападу частіше 2 разів на тиждень;
  • неефективність препаратів для купірування нападів мігрені;
  • протипоказання до застосування препаратів для купірування нападів мігрені, або побічні ефекти таких препаратів, або зловживання ними;
  • неефективність немедикаментозних методів профілактики мігрені.

З метою профілактики призначають один або кілька препаратів із наступних груп [1]:

  • антагоністи кальцієвих каналів;
  • бета-адреноблокатори;
  • НПЗП;
  • антидепресанти;
  • протисудомні препарати (антиконвульсанти).

Спочатку призначається один препарат у мінімальній дозі, потім дозу поступово збільшують. Якщо лікування протягом 2-3 місяців не дає бажаного ефекту, призначають інший профілактичний препарат.

При ефективності профілактичного лікування мігрені з часом дозу профілактичного препарату поступово знижують, після чого можлива відміна препарату. Зазвичай лікування триває 6-12 місяців.

До ознак успіху профілактичної терапії відносяться зменшення кількості, частоти і тяжкості нападів у поєднанні з покращеною відповіддю на препарати для гострої терапії нападу мігрені. Також успішне профілактичне лікування покращує адаптацію та якість життя пацієнта.

Для підвищення ефективності профілактичної лікарської терапії нерідко застосовуються немедикаментозні підходи, включаючи акупунктуру (класичну та аурикулярну), йогу, аутогенні тренування, мануальну терапію.

Вибір варіанту лікування вимагає ретельної оцінки стану пацієнта й ефективності терапії та, відповідно, вимагає участі кваліфікованого лікаря.

Література

Використані матеріали симпозіуму № 58 «МИГРЕНЬ: СОВРЕМЕННЫЕ ПРЕДСТАВЛЕНИЯ О ДИАГНОСТИКЕ И ТЕРАПИИ». ІНТЕРНЕТ-ВИДАННЯ ДЛЯ МЕДИЧНИХ ТА ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ. СПЕЦИАЛИЗИРОВАННЫЙ ПОРТАЛ ДЛЯ МЕДРАБОТНИКОВ. PROFESSIONAL MEDICAL PORTAL

  1. Амелин А.В. Профилактика мигренозных пароксизмов // Новые технологии в диагностике, лечении и реабилитации неврологических заболеваний. — СПб., 2010.
  2. Григорьева В.Н., Густов А.В., Корнилова Л.Е., Куликова О.А. Эффективность сочетанного применения кинезотерапии и психотерапии в лечении больных мигренью // Журн. невропатол. и психиатр. им. С.С. Корсакова. — 2003. — Т. 103(12). — С. 20-25.
  3. Мищенко Т.С. Мигрень: эпидемиология, диагностика, лечение, профилактика // Здоровье Украины. — 2010. — 2(13).
  4. Мищенко Т.С., Мищенко В.Н. Современная диагностика и лечение неврологических заболеваний // Справочник врача «Невролог». — ООО «Доктор-Медиа», 2010. — С. 65-74.
  5. Мозолевский Ю.В., Успенская О.В., Черкашин А.В. Мигренозный инсульт // Боль. — 2006. — 4(13). — 25-30.
  6. Морозова О.Г. Мигрень: вопросы коморбидности и дифференциальной диагностики // Здоров'я України. — 2010. — № 4. — С. 19-20.
  7. Морозова О.Г. Мигрень: проблемы классификации, диагностики и лечения // Здоров'я України. — 2010. — № 4. — С. 17-18.
  8. Международная классификация головной боли: Перевод В.В. Осиповой, Т.Г. Вознесенской. — 2-е изд. — 2004. — 219 с.
  9. Справочник по формулированию клинического диагноза болезней нервной системы / Под ред. В.Н. Штока, О.С. Левина. — М.: Медицинское информационное агенство, 2010. — С. 289-292.
  10. Табеева Г.Р. Профилактика мигрени. Руководство. — М.: Пульс, 2008.
  11. Шток В.Н. Головная боль. — М.: Медицина, 2007. — 304 с.
  12. American Academy of Neurology: Evidence-based guidelines for migraine headache in the primary care setting: pharmacological management for prevention of migraine. Accessed online November 8, 2005.
  13. Arboix A., Massons J., Oliveres M. Hеadache in acute cerebrovascular disease: a prospective clinical study in 240 patients // Cephalagia. — 1994. — 14. — 37-40.
  14. Boska M.D., Welch K.M.A., Bar-ker P.B. et al. Contrasts in cortical magnesium, phospholipid and energy metabolism between migraine syndromes // Neuro- logy. — 2002. — V. 58. — Р. 1227-1233.
  15. Charles A., Brennan K.C. Cortical spreading depression — new insights and persistent questions // Cephalalgia. — 2009. — V. 29. — Р. 1115-1124.
  16. Chang C.L., Donaghy M., Poulter N. Migraine and stroke in young wo-men: case-control study. The World Health Organisation Collaborative Study of Cardiovascular Disease and Steroid Hormone Contraception // Br. Med. J. — 1999. — 318. — 13-8.
  17. Connor K.M., Shapiro R.E., Diener H.C. et al. Randomized, controlled trial of telcagepant for the acute tretment of migraine // Neurology. — 2009. — 22. — 970-977.
  18. Gasbarri A., Armone B., Pompili A. et al. Emotional memory and migraine: Effects of amitriptyline and sex related difference // Behav. Brain. Res. — 2008. — 189. — 220-225.
до списку статей Знайти лікаря
Рекомендуємо по цій темі:
12 березня 2025
Нестача сну при мігрені
За даними Американського фонду боротьби з мігренню, близько 37 мільйонів людей (як дорослих, так і дітей) у Сполучених Штатах відчувають такий головний біль. Напади мігрені можуть бути досить виснажливими, і часто виникненню такого болю сприяють певні тригери.
3 березня 2025
Мігрень з ознобом: коли біда не сама ходить…
«Біда не сама ходить, а з собою ще й горе водить», – це старовинне українське прислів’я є більш ніж доречним, коли мова йде про такий різновид мігренозного головного болю як мігрень з ознобом.
3 березня 2025
Зорова мігрень
Зорова мігрень спричиняє тимчасове порушення зору. Це порушення часто з’являється раптово і може створювати сліпу пляму, що рухається по полю зору, або відчуття, ніби людина дивиться крізь тріснуте вікно.
24 лютого 2025
Чому у людей з мігренню часто змінюється настрій перед нападом
Зміни настрою є поширеним симптомом у людей з мігренню. Такі зміни можуть відбутися до, під час або після фактичного нападу мігрені. Більшість людей повідомляють, що їхній настрій змінюється під час продромальної фази. Продромальний період спостерігається за кілька годин чи навіть днів до фактичного нападу мігрені.