Опитувальник депресивних станів (ОДС) – клінічна скринінгова методика, призначена для масових досліджень та рутинного застосування у загальній лікарській практиці, а також для диференціації невротичної й ендогенної депресії. Опитувальник депресивних станів спрямований на виявлення найбільш загальних, маскованих, слабкоструктурованих депресивних симптомів. Не слід плутати ОДС із опитувальником симптомів депресії на основі DSM-IV.
Опис опитувальника депресивних станів Беспалька: теоретичні основи
Автор ОДС – співробітник НДІ ім. Бехтерева І. Г. Беспалько, що заклав в основу методики теорію розпізнавання образів. Тому ОДС також здобув популярність як опитувальник депресивних станів Беспалька.
Автор ОДС підійшов до виділення значущих відповідей із суто статистичної позиції. ОДС був стандартизований на трьох вибірках:
пацієнтів із біполярним розладом, або МДП (як осіб, які страждають достовірно ендогенною депресією);
пацієнтів із невротичною депресією;
осіб без психічних розладів.
Кожна група була розділена на чоловіків і жінок; відбір тверджень і стандартизація проводилась для кожної статі окремо.
Виділення осіб, які страждають на депресію, в рамках тестової методики проводиться на основі «класичного» поєднання ознак депресивної тріади, стандартних симптомів соматичних і поведінкових «масок» депресії та «тихих» симптомів тривожного спектру.
Друга шкала, яка диференціює типи депресії, базується на різниці між депресією збудливою, вегетативно нестабільною (невротичного характеру, за задумом авторів методики) та депресією, що має перебіг зі зниженням енергетичного потенціалу (ендогенною).
Внутрішня структура ОДС Беспалька
ОДС складається із 97 питань у чоловічому варіанті та з 93 питань – у жіночому варіанті опитувальника. Кожне питання (твердження) передбачає тільки варіанти відповіді «Так» або «Ні».
Усі питання групуються в дві шкали:
Перша шкала (Д-N) диференціює здорових осіб від пацієнтів з депресією.
Друга шкала (МДП-Д, неврози) – пацієнтів з ендогенною депресією від пацієнтів з невротичною депресією.
Перша шкала в обох варіантах складається із 59 питань, друга шкала – із 47 питань для чоловіків і 43 питань для жінок.
«Сирі» бали переводяться в Т-бали за допомогою спеціальних таблиць, отриманих в результаті валідизації.
Стимульний матеріал
Чоловічий варіант опитувальника депресивних станів Беспалька
Текст опитувальника депресивних станів Беспалька
Вам пропонується ряд питань, що стосуються вашого самопочуття, переживань і поведінки. Уважно прочитайте кожне питання і відповідайте на нього «так» або «ні», поставивши значок (хрестик, галочку і т.д.) у відповідному місці бланка. Відповідайте по можливості відповідно до вашого самопочуття упродовж останнього часу. Не роздумуйте довго. Якщо виникають вагання з відповіддю – вибирайте той варіант, який буває частіше. Будьте щирі, опитувальник не передбачає виділення «поганих» або «хороших» відповідей.
Діагностування такого тяжкого захворювання як клінічна депресія потребує комплексного підходу, в першу чергу, тому що причини виникнення депресії різні й можуть включати спадкову схильність, перенесену психологічну травму, постійний стрес і навіть соматичні захворювання (наведений перелік причин, на жаль, неповний).
Протягом багатьох десятиліть «золотим стандартом» лікування депресивних розладів вважалося поєднання медикаментозної терапії (препаратів з різних груп антидепресантів та деяких інших лікарських засобів) і психотерапії, тобто застосування словесного впливу на психіку людини, що страждає на психічний розлад (у даному випадку – на депресію) з терапевтичною метою.
Дані деяких досліджень стану й функціонування нервової системи, а також радіологічні дані про причетність судинних захворювань до розвитку деяких типів депресії у літніх людей стали основою опису судинної депресії, вікового розладу настрою. Клінічні й рентгенологічні прояви та часте поєднання з когнітивними розладами відрізняють її від інших типів депресії.
Симптоми депресії, які відчувають хворі люди, включають втрату надії, відсутність мотивації та значне зниження активності у повсякденній діяльності. Кожен переживає депресію по-різному, і деякі люди можуть не відчувати того, про що повідомляють інші.
Діагностування такого тяжкого захворювання як клінічна депресія потребує комплексного підходу, в першу чергу, тому що причини виникнення депресії різні й можуть включати спадкову схильність, перенесену психологічну травму, постійний стрес і навіть соматичні захворювання (наведений перелік причин, на жаль, неповний).
Протягом багатьох десятиліть «золотим стандартом» лікування депресивних розладів вважалося поєднання медикаментозної терапії (препаратів з різних груп антидепресантів та деяких інших лікарських засобів) і психотерапії, тобто застосування словесного впливу на психіку людини, що страждає на психічний розлад (у даному випадку – на депресію) з терапевтичною метою.
Дані деяких досліджень стану й функціонування нервової системи, а також радіологічні дані про причетність судинних захворювань до розвитку деяких типів депресії у літніх людей стали основою опису судинної депресії, вікового розладу настрою. Клінічні й рентгенологічні прояви та часте поєднання з когнітивними розладами відрізняють її від інших типів депресії.
Симптоми депресії, які відчувають хворі люди, включають втрату надії, відсутність мотивації та значне зниження активності у повсякденній діяльності. Кожен переживає депресію по-різному, і деякі люди можуть не відчувати того, про що повідомляють інші.
Депресію зазвичай лікують за допомогою лікарських засобів, психотерапії або їхнього поєднання, і найчастіше після такого лікування симптоми депресивного розладу зникають. Проте іноді симптоми хвороби після типового лікування спостерігаються й далі. У таких випадках лікарі вважають, що у пацієнта є «резистентна депресія» (РД), або «терапевтично резистентна депресія» (ТРД).