Що потрібно знати про депресію
пацієнтам та фахівцям
Депресія (психічне захворювання, яке також має назви «великий депресивний розлад» (ВДР) або «клінічна депресія») є поширеним і водночас серйозним розладом настрою. Зазвичай клінічна депресія спричиняє серйозні симптоми, які впливають на те, як людина почувається, думає та виконує повсякденну діяльність, наприклад, спить, їсть чи працює.
Зміст
Існують різні види депресії, деякі з яких розвиваються внаслідок впливу певних обставин. Незалежно від типу захворювання, у пацієнтів з депресією є певні спільні симптоми. Щоб діагностувати у пацієнта це захворювання, такі симптоми депресії повинні бути наявні у нього протягом щонайменше двох тижнів. Завдяки численним науковим розвідкам, наразі лікарям добре відомо, як проявляється депресія.
Основні симптоми депресії, незалежно від її виду, наведені нижче. При цьому для того, щоб лікар встановив діагноз «клінічна депресія», достатньо, щоб у людини спостерігалися п’ять із наступних дев’яти симптомів:
Не кожен, хто перебуває в депресії, має всі симптоми. Деякі люди відчувають лише кілька симптомів, тоді як у інших є значно більше проявів хвороби. Для діагностування клінічної депресії необхідні кілька постійних симптомів на додаток до поганого настрою, але людям із лише кількома (але тривожними) симптомами лікування депресії також може бути корисним. Тяжкість і частота симптомів, а також їхня тривалість залежать від людини та конкретного типу її депресії. Симптоми депресії також можуть відрізнятися, залежно від стадії захворювання.
Дослідження засвідчують, що у патогенезі депресії відіграють роль генетичні, біологічні, екологічні та психологічні фактори.
Депресія може виникнути в будь-якому віці, але найчастіше вона починається у зрілому віці. Зараз визнано, що депресія виникає і в дітей та підлітків, хоча часто вона проявляється помітнішою дратівливістю, ніж поганим настроєм. Багато хронічних розладів настрою та тривожних розладів у дорослих починаються з високого рівня тривоги у дитячому віці.
Жінки страждають на депресію частіше, ніж чоловіки. Деякі дослідження підтверджують, що протягом свого життя переживають великий депресивний епізод одна третина жінок. Важливо наголосити, що існує високий ступінь спадковості (приблизно 40%), тобто ризик успадкування хвороби, коли депресію мають родичі першого ступеня (батьки/діти/брати і сестри).
Депресія, особливо в середньому або старшому віці, може виникати разом з іншими серйозними захворюваннями, такими як діабет, рак, хвороби серця та хвороба Паркінсона. Ці розлади часто погіршуються, коли у хворого на додаток присутня і депресія, а дослідження свідчать про те, що люди, які мають депресію та інше захворювання, зазвичай мають і серйозніші симптоми обох розладів здоров’я. До того ж, іноді ліки, які призначають для лікування цих соматичних захворювань, можуть мати побічні ефекти, які сприяють депресії. Лікар, який має досвід лікування таких складних захворювань, може допомогти розробити найкращу стратегію лікування так, щоби ризик розвитку побічних ефектів, включаючи депресію, був мінімальним.
Корисно розглянути детальніше найпоширеніші види депресії
Психогенна депресія (інша назва «реактивна депресія») проявляється специфічними симптомами, які виникають у відповідь на зовнішню проблему або вплив стресу. Цей вид депресії іноді ще називають ситуативною депресією. Симптоми даного захворювання можуть імітувати симптоми великого депресивного розладу. Психогенна депресія є наслідком несприятливих психологічних реакцій, які люди можуть мати у складних життєвих обставинах.
Передумовою розвитку психогенної депресії є переживання стресу, спричиненого зовнішніми обставинами. Реактивна депресія може бути зумовлена впливом стресових зовнішніх подій чи ситуацій, як-от втрата роботи, важке розлучення чи виявлення серйозної медичної проблеми з соматичним здоров’ям.
Варто зазначити, що обставини і події, які можуть стати причиною психогенної депресії, не завжди є негативними. У деяких випадках навіть позитивні життєві зміни можуть бути настільки стресовими, що викликають у людини депресію. Це можуть бути такі зміни як вступ до університету, вагітність або повернення додому після військової служби. Хоча ці позитивні зміни зумовлюють хвилювання, вони також можуть спричиняти стрес і суперечливі почуття, такі як страх, парадоксальне відчуття втрати та смуток.
Важливо розуміти, що згідно з думкою вчених, усі види депресії спричинені комбінацією внутрішніх і зовнішніх факторів ризику. Цілком можливо, що несприятлива подія чи ситуація може стати тригером – спровокувати початок депресії в людини, яка вже була в групі ризику цього розладу через генетичні чи біологічні фактори.
На відміну від більшості інших типів депресії, які можуть тривати роками, якщо їх не лікувати належним чином, реактивна депресія — це тип клінічної депресії, яка зазвичай триває кілька місяців. Однак у цей період симптоми можуть бути травмуючими, гострими або серйозними.
Існує декілька підходів до лікування даного виду депресії.
Розмовна терапія може бути ефективною для підтримки людини в епізодах психогенної депресії. Оскільки цей вид депресії пов’язаний із певною життєвою подією, можна відносно легко визначити методи покращення симптомів шляхом навчання людини належним чином справлятися зі стресом і поганим настроєм.
Підтримання сну та управління стресом за допомогою розмовної терапії може допомогти людині оговтатися від психогенної (реактивної) депресії.
Існують й інші методи покращення симптомів цього виду депресії:
Інколи лікарі можуть призначати людям з важкою психогенною депресією антидепресанти або ліки від тривоги. Як довго лікується депресія цього виду? Такі препарати можуть призначатися разом з розмовною терапією протягом короткого періоду часу.
Як видно із назви («ендогенна»), при даному виді депресії відсутній вплив зовнішнього («екзогенного») фактора. Натомість ендогенна депресія виникає без наявності стресу чи травми. Іншими словами, вона не має видимої зовнішньої причини. Головну роль у виникненні цього виду депресії відіграють генетичні та біологічні фактори. Ось чому ендогенну депресію також можна назвати «біологічно обумовленою» депресією.
Донедавна західні фахівці з питань психічного здоров’я розрізняли ці два типи великого депресивного розладу (ВДР), але наразі це вже не так. Більшість спеціалістів із психічного здоров’я на основі певних симптомів зараз встановлюють загальний діагноз «великий депресивний розлад» у випадку як екзогенної (психогенної) депресії, так і тоді, коли депресія у пацієнта є біологічно обумовленою. Іншими словами, сьогодні «ендогенна депресія» вже не є офіційним діагнозом, оскільки симптоми ендогенної депресії часто підпадають під діагноз великого депресивного розладу (ВДР).
Однак симптоми ендогенної депресії зазвичай є тяжкими і можуть кардинально вплинути на життя людини. Проте цей вид депресії може добре піддаватися лікуванню.
У разі ендогенної депресії лікарі зазвичай надають перевагу таким методам лікування як антидепресанти й ліки, що стабілізують настрій, та електросудомній терапії (ЕСТ). Крім цього, протягом перших двох десятиліть 21-го століття став доступним новий багатообіцяючий альтернативний метод лікування депресії, який має назву транскраніальна магнітна стимуляція, або ТМС.
Цей вид депресії зараз має деталізованішу назву – «розлад тривожно-депресивного спектру». Для нього є характерним поєднання депресії та тривоги:
Водночас пацієнти не відповідають критеріям специфічних тривожних або депресивних розладів. Поява симптомів не залежить від стресових життєвих подій.
Наразі фахівці у галузі психіатрії знають, як боротися з депресією цього типу. Пріоритетом є лікування того компонента із двох, який є більш інвалідизуючим – тобто або тривоги, або депресії. Можна розглянути такі методи лікування як антидепресанти та/або когнітивно-поведінкова терапія, які є ефективними для лікування як тривоги, так і депресії. Когнітивно-поведінкова терапія або КПТ часто передбачає навчання методам контролю нападів депресії та тривоги. Людину можна навчити методам дихання для боротьби з тривогою або позитивної розмови з самим собою для боротьби з депресією. Якщо ця тактика виявиться неефективною, до лікування також можуть бути додані психіатричні препарати. Доведено, що антидепресанти групи СІЗЗС1 ефективні як проти тривоги, так і проти депресії, і є найпоширенішими препаратами, які призначають при змішаному тривожно-депресивному розладі.
Сумна правда про депресію полягає у тому, що далеко не у всіх людей із цим захворюванням терапія забезпечує ремісію, а тим більше повне зцілення. Згідно з повідомленнями вчених зі США, серед пацієнтів, які отримують адекватне лікування, лише 30% досягають мети лікування – повного одужання або ремісії. Решта 70% пацієнтів із ВДР або реагуватимуть на лікування, але без ремісії (приблизно 20%), або не реагуватимуть взагалі (50%).
У такому разі, незалежно від її виду/типу, хвороба отримує назву «резистентна депресія» або «терапевтично резистентна депресія».
Показовим є те, що фахівці досі не дійшли згоди щодо того, що саме означає цей термін.
Деякі дослідники визначають цей вид захворювання як випадок депресії, яка не реагує на два різні антидепресанти з різних класів. Інші учені стверджують, що пацієнту потрібно спробувати щонайменше чотири різні методи лікування, перш ніж депресію справді можна вважати стійкою до лікування.
Звичайно, що для людини, яка хворіє точне визначення не має значення. Їй просто потрібно поставити собі кілька основних питань – і самостійно дати на них правдиві відповіді, як наприклад:
Якщо хоча б одне з наведених вище трьох тверджень є правильним, людині потрібно звернутися до лікаря. Незалежно від того, чи дійсно у неї депресія, яка не піддається лікуванню, такий пацієнт потребує допомоги фахівця.
До речі, у цього типу депресії є специфічні фактори ризику, як-от:
Найкращу пораду стосовно зміни методів лікування/препаратів при резистентній депресії може дати лише досвідчений лікар.
Різні підходи до концепції терапевтично резистентної депресії (ТРД) зробили трансформацію результатів досліджень або систематичних оглядів у настанови з клінічної практики завданням складним і непослідовним. Наразі настанови щодо визначення ТРД відрізняються, немає одностайності щодо того, що означає адекватність попереднього лікування, і рекомендовані втручання «наступного кроку» можуть дуже відрізнятися залежно від авторів. Загалом такі рекомендації зводяться до двох моментів:
Апатія – це такий стан, з яким можна успішно боротися і без лікарських засобів – шляхом зміни способу життя. До речі, більш активне і здорове життя з регулярним фізичним навантаженням має цілющу силу стосовно не тільки апатії, але й депресії, незалежно від її типу.
Основні поради щодо способу життя при депресії нескладні та їх небагато:
Останній пункт щодо управління стресом при депресії має неабияке значення, адже стрес і депресія дуже тісно пов’язані між собою.
Тривалість депресії залежить від її типу та індивідуальних особливостей психіки людини. Як вже згадувалося, психогенна реактивна депресія може тривати декілька місяців і, врешті-решт, пройде сама по собі. ВДР (ендогенна депресія) потребує тривалого спеціального лікування, причому у одних людей одні й ті ж методи лікування забезпечують повне одужання без рецидивів у майбутньому, а іншим хворим доведеться звертатися по допомогу до лікарів неодноразово.
https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK559078/
https://www.choosingtherapy.com/reactive-depression/
1СІЗЗС – селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну.
до списку статей Знайти лікаря
