Що потрібно знати про депресію
пацієнтам та фахівцям
Достовірно встановлено, що представниці прекрасної статі набагато частіше страждають від клінічної депресії, й це пояснюється як їх фізіологією, так і психоемоційною конституцією.
Зміст
Причини депресії поділяють на три групи: психологічні, фізіологічні (біохімічні) та соціальні. Що стосується депресії у жінок, то величезну роль у розвитку цього розладу відіграють фізіологічні чинники: зміни настрою часто пов'язані з гормональними коливаннями, а депресія якраз є розладом настрою. До слова, з жіночими гормонами пов'язана й така «суто жіноча» властивість як сльозливість – доведено, що бажання плакати провокує естроген.
Втім, передумовою до розвитку депресії у жінок може стати і драматична життєва подія, й різке скорочення соціальних контактів, або ж будь-яка інша «позбавлена гендеру» причина. Наприклад, доведено, що депресивні стани зазвичай розвиваються під впливом тих чи інших тяжких переживань у представниць прекрасної статі, схильних до невротизації.
Але, все ж таки, ризик розвитку цього розладу настрою у жінок значно пов'язаний з коливаннями гормонів, тому фахівці окремо розглядають такі поширені стани як передпологова депресія та післяпологова депресія.
При розвитку депресії у жінки відзначаються зміни в настрої, зниження когнітивних функцій (порушення пам'яті), зміни в харчовій поведінці та/або розлади сну. Найчастіше відзначаються наступні ознаки депресії у жінок:
Слід нагадати, що самодіагностика депресії є неприпустимою, як і її самолікування. Алгоритм постановки діагнозу депресії, а також терапевтичні стратегії, які застосовуються до таких пацієнтів, описані в діагностичному та статистичному керівництві з психічних розладів (Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders або DSM), яке використовують усі практикуючі психологи, психіатри та психотерапевти. Цей психіатричний «довідник» настільки авторитетний, що його навіть називають «біблією психіатрів»: на його основі розробляються практично всі діагностичні критерії й підходи, які публікуються в інших документах. Їх використовують лікарі не тільки при визначенні або лікуванні депресії, але й при інших ментальних розладах, а також при оцінці ознак виходу з депресії.
Ще до недавніх пір депресія під час вагітності вважалася «нормальним стресом», пов'язаним із виношуванням та змінами в статусі жінки, і лише з недавніх пір передпологову депресію почали розглядати як медичний діагноз.
Передпологова депресія (пренатальна депресія) – форма клінічної депресії, яка розвивається у жінок під час вагітності та вважається предиктором (попередником) післяпологової депресії. За різними оцінками, цей стан поширений у 7-20% вагітних жінок.
Депресія під час вагітності може бути обумовлена багатьма факторами. Але, як правило, цей стан здебільшого корелює з аспектами особистого життя жінки (відносини з чоловіком, економічне становище і т. д.), а також із гормональними та фізичними змінами, пов'язаними з вагітністю.
Післяпологова (постнатальна) депресія – це один із різновидів депресивного розладу, який зазвичай розвивається у жінок протягом кількох перших тижнів після народження дитини (в тому числі, й після кесаревого розтину). Згідно зі статистикою, приблизно у 10%-15% молодих матерів незабаром після пологів з'являється відчуття безвиході, пригнічений настрій, відсутність позитивних емоцій та інші характерні ознаки депресивного розладу.
Нехтувати подібними симптомами ні в якому разі не можна, оскільки постнатальна депресія схильна до хронізації, й у переважній більшості випадків перемогти цю хворобу можна лише за допомогою лікаря. Без спеціального лікування післяпологова депресія може негативно позначитися на здоров'ї самої жінки, погіршити її здатність виконувати численні материнські обов'язки, що, в свою чергу, не кращим чином позначиться на здоров'ї дитини.
При підозрі на післяпологову депресію зазвичай проводиться диференціальна діагностика, яка дозволяє виключити легший, минущий розлад настрою, відомий як «материнський смуток» (baby blues). «Baby blues» – набагато поширеніше явище, ніж післяпологова депресія: деякі фахівці стверджують, що «материнський смуток» розвивається у 85% молодих матерів.
Перші симптоми післяпологової депресії зазвичай спостерігаються через 1-4 тижні після народження дитини. Як правило, це:
Нескладно здогадатися, що багато проявів післяпологової депресії можуть безпосередньо позначитися на стані новонародженої дитини, що підвищує значення своєчасної діагностики й терапії постнатальної депресії.
У лікуванні післяпологової депресії довела свою ефективність комбінована терапія: психотерапевтичне консультування і прийом антидепресантів. Вибір стратегії лікування постнатальної депресії залежить від ступеня тяжкості захворювання й індивідуальних особливостей перебігу захворювання у тієї чи іншої пацієнтки.
Вивчаються альтернативні методи лікування цього розладу (наприклад, світлотерапія, прийом поліненасичених жирних кислот омега-3). Однак названі методи не знайшли широкого застосування через суперечливість отриманих на даний момент даних щодо їх ефективності.
Слід зазначити, що при кожних наступних пологах може статися рецидив післяпологової депресії, а своєчасно розпочате лікування знижує ризик розвитку цього розладу в майбутньому.
