Сепараційна тривога – хвороба не тільки «дитяча»…

Занадто науковий термін «сепараційна тривога» має синонім – «тривожність, пов'язана з розлукою», який є зрозумілішим широкому загалу. Звичайно, практично кожному доводилося зранку бачити маленьких діток, які плакали, захлинаючись сльозами, йдучи до дитячого садочка. Це найпростіший приклад сепараційної тривоги, спричиненої розлукою (нехай і короткою, тимчасовою) з матір'ю – найближчою для дитини людиною і найнадійнішим захисником від небезпек навколишнього, такого непривітного в уяві дитини, світу.

Зміст

• Про тонкощі термінології: чому це варто знати
• Причини та симптоми сепараційного тривожного розладу у дітей
• Можливі ускладнення сепараційного тривожного розладу
• Лікування сепараційного тривожного розладу у дітей
• Ще декілька порад батькам
• Коли потрібна додаткова підтримка з боку лікарів
• Про особливості сепараційної тривоги у дорослих
• Лікування тривожного сепараційного розладу у дітей та дорослих

У певний період життя дитини сепараційна тривога – це цілком нормальне явище. Проте коли прояви такої тривоги спостерігаються і в старшому дошкільному віці або навіть після початку відвідувань школи чи у підлітковому віці, тоді можна говорити про певний розлад психічного здоров’я, який має і відповідну назву – «тривожний розлад, пов'язаний із розлукою», або «тривожний розлад, спричинений розлукою».

Більше того, фахівці у галузі психіатрії повідомляють про симптоми сепараційної тривоги й у дорослих, що, звичайно, вже цілком можна вважати досить серйозною патологією. Починаючи з п’ятої версії (2013 р.) «Діагностичного і статистичного посібника з психічних розладів» (DSM-5)¹ , розробленого провідними психіатрами США, вперше було визнано, що тривожний розлад, спричинений розлукою, є психічним захворюванням, яке може починатися в будь-якому віці, а не тільки «переходити» з дитинства при дорослішанні людини, як це вказувалося у попередніх редакціях DSM.

Отже, наразі можна і необхідно окремо говорити про те, що буває сепараційна тривога у дітей і про те, що зрідка зустрічається сепараційна тривога у дорослих. В останньому випадку захворювання дебютує у віці старше 18 років.

Про тонкощі термінології: чому це варто знати

Говорячи про досить складні явища, які відбуваються у психіці дитини (а, як щойно було згадано, іноді такі процеси починають відбуватися і в дорослому віці), слід розрізняти два поняття, а саме:

• сепараційна тривога як певною мірою «нормальний» етап у розвитку дитини;
• тривожний розлад, пов'язаний з розлукою, який має ознаки саме розладу (тобто, вже є патологією).

Сепараційна тривога є нормальною стадією розвитку немовлят і малюків. Маленькі діти часто переживають період тривоги під час розлуки, але у більшості діток вона зникає приблизно до 3 років.

Проте у деяких дітей сепараційна тривога є ознакою серйознішого стану, відомого як сепараційний тривожний розлад, або вже згадуваний тривожний розлад, спричинений розлукою, який зазвичай виникає у дошкільному віці, а іноді навіть пізніше.

Якщо тривожність дитини від розлуки або очікування розлуки є сильною або тривалою, особливо якщо така тривожність заважає навчанню чи іншим повсякденним заняттям або включає напади паніки та інші проблеми, це може свідчити про наявність у малюка тривожного розладу, спричиненого розлукою.

Найчастіше такий розлад пов’язаний з тривогою дитини щодо батьків. Іншими словами, малюк відчуває сильний страх розлуки з мамою, хоча іноді такий страх може бути пов’язаний з іншим близьким опікуном, наприклад, бабусею.

Рідше тривожний розлад, спричинений розлукою, також може виникати у підлітків і дорослих, спричиняючи значні проблеми з виходом із дому або на роботу. Проте не слід забувати про те, що існують методи лікування такого розладу.

Причини та симптоми сепараційного тривожного розладу у дітей

Тривожний розлад, спричинений розлукою, може бути спадковим і спостерігатися в сім'ях із покоління в покоління. Фактори навколишнього середовища також можуть спричиняти тривожний розлад, спричинений розлукою, зокрема:

• смерть у родині;
• часті сварки між батьками або розлучення батьків;
• відсутність батьків;
• переїзд до іншого населеного пункту;
• зміна школи;
• діагноз тривожного розладу у батьків;
• алкоголізм батьків;
• усиновлення (життя в прийомній сім'ї).

Сепараційна тривожність у дитини часто починається ще у віці, коли вона тільки починає відвідувати дошкільний заклад – дитячі ясла або (найчастіше) дитячий садок. Дитина може взагалі відмовлятися йти до садка або впадати в істерику, коли мати або батько йдуть, залишаючи малюка під наглядом виховательок. Ознаки тривожного розладу, пов’язаного з розлукою:

• побоювання, що під час розлуки з близьким членом сім'ї трапиться щось погане;
• страх бути викраденим або загубитися у «незнайомому і ворожому світі чужих дорослих»;
• страх залишатися на самоті, навіть перебуваючи вдома;
• нічні кошмари;
• енурез (нетримання сечі), включаючи не тільки нічний енурез, а й нетримання сечі вдень.

Можливі ускладнення сепараційного тривожного розладу

Сепараційна тривога у малюків може стати причиною сильного стресу і проблем у соціальних ситуаціях – конфліктів у дитячому садку чи в школі.

Розлади, які можуть супроводжувати страх сепарації або розвинутися на його тлі, включають такі патології:

• інші тривожні розлади, такі як генералізований тривожний розлад, панічні атаки, фобії, соціальний тривожний розлад або агорафобію;
• обсесивно-компульсивний розлад;
• дитячу депресію.

Лікування сепараційного тривожного розладу у дітей

Терапія тривожного розладу розлуки дуже схожа на терапію генералізованого тривожного розладу і спрямована на лікування фізичних симптомів, виявлення тривожних думок і розвиток думок, що сприяють подоланню страху сепарації та вирішенню пов’язаних із ним проблем.

Думки малюка про подолання страху повинні бути зосереджені на тому, що насправді він перебуває в безпеці, батьки обов’язково повернуться та можливі пояснення того, де знаходяться батьки і чому (наприклад, вони перебувають на роботі, щоб заробити гроші для сім’ї, зокрема й для малюка). При сепараційному тривожному розладі у дитини часто потрібно більше безпосередньої роботи з батьками щодо того, як впоратися з досвідом розлуки та як повільно розвинути впевненість дитини в тому, що вона цілком може перебувати у безпеці окремо від батьків.

Першим кроком до подолання тривоги може бути відтворення ситуації, коли один із батьків вирушає з певним дорученням на 15 хвилин, залишаючи дитину з батьком / матір’ю, наступним – коли обоє батьків виходять і залишають дитину з нянею на кілька годин.

Ще декілька порад батькам

Існують й інші рекомендації для підтримання дитини, яка занадто страждає від сепараційної тривоги, щоб «згладити» перехідні періоди та допомогти розвинути її навички подолання.

Готуйтеся заздалегідь. Коли це можливо, повідомте дитині, чого очікувати, перш ніж змінити розпорядок дня. Якщо ваша дитина збирається розпочати або відновити відвідування дитячого садка чи школи, поговоріть з нею про позитивні явища, які там на неї чекають. Обов’язково згадайте те, що подобається вашій дитині, але повідомте, що також будуть проводитися й інші заходи. Те саме стосується зміни звичного розпорядку дня. Наприклад, якщо хтось інший забере дитину зі школи, треба повідомити їй про це заздалегідь. Підготувавши свою дитину належним чином, ви можете зменшити її тривогу.

Робіть переходи, короткі, приємні та послідовні. Створіть з дитиною простий ритуал прощання, наприклад: «Я люблю тебе. Ти проведеш веселий день зі своїми виховательками / вчителями і друзями, і я хочу почути про це сьогодні під час вечері». Це не тільки позитивний спосіб почати день вашої дитини, це також підсилює її впевненість у тому, що ви повернетесь, і коли саме.

Демонструйте дитині свою увагу. Дітям важливо відчувати, що їх чують і бачать. Дозвольте дитині поговорити, посумувати або поплакати кілька хвилин, щоб поділитися своїм горем, а потім спробуйте зосередити її увагу на чомусь позитивному. Дайте їй зрозуміти, що ви також сумуватимете за нею, і ви спакували її улюблені смаколики у пакуночок з собою або додали щось особливе (наклейку чи маленьку записку), бо завжди думаєте про неї. Для підлітків може зміцнити зв’язок з матір'ю / батьком текстове повідомлення, надіслане за допомогою смартфону, яке також підтвердить, коли ви знову побачитеся. Нагадуйте дітям, що сумувати – це нормально, і водночас будьте сміливими та робіть те, що потрібно, залежно від ситуації.

Дотримуйтеся своїх обіцянок. Переконайтеся, що ви якомога частіше дотримуєтеся того, про що розповідаєте дитині. Збудуйте довіру через послідовність. Не намагайтеся обманути дитину, навіть якщо це ускладнює прощання. Важливо, щоб малюк знав, що після прощання ви обов’язково повернетеся. Якщо трапилася надзвичайна ситуація, спробуйте поговорити безпосередньо з дитиною та пояснити, коли ви зможете знову зустрітися.

Наберіться терпіння. У міру того, як ваша дитина звикне до нового розпорядку дня, розлука стане легшою. Новий розпорядок дня може вимагати попереднього планування, але чим більше ви будете залучати свою дитину до прийняття рішень, тим більше вона відчуватиме свою здатність контролювати ситуацію і це допоможе зменшити її тривожність.

Заручіться допомогою інших дорослих. Попросіть вихователів та вчителів допомогти вашій дитині почуватися комфортно в новому місці. Вони також можуть сприяти зміцненню зв’язку між батьками та дитиною, заохочуючи її розповідати про те, що вона навчилася або що робила протягом дня.

Коли потрібна додаткова підтримка з боку лікарів

Якщо у вашої дитини є серйозні проблеми із тривогою, спричиненою розлукою (особливо в шкільному віці), поговоріть із педіатром. Досвідчений лікар зможе ознайомити вас із додатковими стратегіями подолання, які допоможуть дитині, якщо вона відчуває страх розставання. У разі необхідності педіатр може також скерувати дитину до психотерапевтів або психологів у вашому населеному пункті.

Щоб вирішити, чи потрібно звернутися по медичну допомогу, зверніть увагу на появу так званих екстремальних симптомів, які виходять за рамки легших ознак «нормальної» сепараційної тривоги. До них належать:

• тривалі істерики, які не відповідають віку дитини;
• віддаленість від друзів, родини чи однолітків;
• постійне відчуття інтенсивного страху або відчуття провини;
• постійні скарги на нездужання;
• дитина протягом тривалого часу (декількох тижнів) відмовляється йти до дитячого садка / школи;
• надмірний страх, пов'язаний з необхідністю вийти з дому.

Про особливості сепараційної тривоги у дорослих

Вже неодноразово згадуваний довідник DSM-5 визначає тривогу розлуки у дорослої людини за наявністю таких критеріїв (симптомів):

• надмірний стрес перед і під час розлуки з близькою людиною;
• надмірне занепокоєння щодо втрати прихильності з боку близької людини;
• надмірне занепокоєння щодо подій, які теоретично можуть спричинити розлуку з близькою людиною;
• небажання розлуки з близькою людиною;
• постійний і надмірний страх залишитися на самоті;
• небажання спати далеко від близької людини (коли використовуються роздільні спальні кімнати подружжя);
• повторення снів-жахів про розлуку з близькою людиною;
• фізичні симптоми, що повторюються під час справжньої або передбачуваної розлуки.

Сепараційна тривога у дорослого може спричиняти значний стрес, який впливатиме на соціальне та професійне функціонування або на навчальний процес у школі / виші.

У довіднику DSM-V вказано, що симптоми тривожного розладу, спричиненого розлукою, у дорослого повинні відповідати трьом критеріям:

• симптоми повинні бути присутніми принаймні протягом шести місяців;
• симптоми повинні зумовлювати значне порушення нормального функціонування;
• симптоми не можна пояснити іншим діагнозом.

Лікування тривожного сепараційного розладу у дітей та дорослих

Діагностувати та лікувати тривожний розлад, пов’язаний із розлукою, можуть психіатри, психологи або неврологи. Щоб встановити діагноз, лікарі об’єднують інформацію з дому, школи, роботи та отриману під час принаймні одного клінічного візиту пацієнта. Слід мати на увазі, що діти з тривожним розладом, спричиненим розлукою, часто мають також фізичні скарги (біль, нездужання, нудоту тощо), які можуть потребувати медичного обстеження.

Фахівці допоможуть визначити фізичні симптоми, тривожні думки, розробити стратегію подолання та сприятимуть вирішенню проблем. Професійне лікування тривожного розладу передбачає наступні етапи.

Розмовна терапія. Розмовна терапія забезпечує можливість для дитини або дорослого висловити свої почуття. Надзвичайно корисним може бути спілкування з людиною, яка вислухає та допоможе вашій дитині або близькій людині зрозуміти їхню тривогу.

Ігрова терапія. Застосування гри з терапевтичною метою є поширеним і ефективним способом спонукати дітей говорити про свої почуття.

Консультації для сім'ї. Сімейне консультування може допомогти вашій дитині чи близькій людині протидіяти думкам, які підживлюють її тривогу, й одночасно батьки навчатимуться допомагати своїй дитині вчитися справлятися з проблемами.

Шкільні консультації. Вони можуть допомогти дитині з тривожним розладом, пов’язаним із розлукою, вивчити соціальні, поведінкові та академічні вимоги школи.

Медикаментозна терапія. Ліки можна використовувати для лікування важких випадків тривожного розладу, пов’язаного з розлукою. Проте у цьому разі лікарські препарати слід застосовувати лише разом з іншою терапією.

Електронні джерела:

https://www.mayoclinic.org/diseases-conditions/separation-anxiety-disorder/symptoms-causes/syc-20377455

https://www.webmd.com/parenting/separation-anxiety

https://my.clevelandclinic.org/health/diseases/23142-separation-anxiety

https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK560793/

https://www.stanfordchildrens.org/en/topic/default?id=separation-anxiety-disorder-90-P02582

¹ Від англ. Diagnostic and Statistical Manual of mental disorders — DSM; версія 2013 року (DSM-5) була оновлена в 2022 р. і має назву DSM-5-TR. – Прим. автора.