Що потрібно знати про тривожні розлади
пацієнтам та фахівцям
Шкільна тривожність – це розлад психіки, який може виникнути в учнів середньої школи будь-якого віку. Цей розлад проявляється як надмірний страх перед школою та пов’язаними з нею видами діяльності, такими як спілкування з іншими учнями, публічні виступи чи проходження іспитів.
Зміст
Занепокоєння стосовно перебування/навчання у школі є поширеним явищем і воно може розвинутися у будь-якої дитини, незалежно від віку, рівня навчання чи успішності. Для деяких учнів ця проблема може стати настільки серйозною, що вона заважатиме їхній здатності навчатися та здобувати освіту в школі.
Шкільна тривожність – це страх і занепокоєння, пов’язані з необхідністю регулярно відвідувати школу. Лікарі також можуть називати це шкільною фобією або відмовою від школи.
Хоча це не абсолютна рідкість для дітей, які часто відчувають певну тривогу з приводу початку занять у школі у вересні або переходу до нової школи, діти зі справжньою шкільною тривожністю відчувають надзвичайний страх і занепокоєння стосовно щоденного відвідування навчального закладу. Це може перешкоджати їхній здатності ходити на уроки або успішно навчатися в школі.
Відмова від навчання у школі не є визнаним діагнозом психічного здоров’я. Однак у «Діагностичному та статистичному посібнику з психічних розладів», 5 видання (DSM-5) зазначається, що цей симптом може бути пов’язаний з кількома іншими діагнозами, як-от:
Відмова від відвідування школи може стати проблемою для батьків або опікунів, а також для вчителів і керівників середніх шкіл. Іноді подолати таку поведінку в учня буває важко, і може знадобитися командний підхід.
Водночас дуже важливо почати вживати заходи для вирішення цієї проблеми на ранньому етапі, оскільки цей розлад може мати значний вплив на соціальний, емоційний і освітній розвиток дитини. Крім того, чим довше дитина не відвідує школу, тим важче їй буде потім адаптуватися до звичного відвідування навчального закладу.
Фахівці з психічного здоров’я не повністю розуміють причини шкільної тривожності (ШТ). Для деяких дітей страх і занепокоєння як прояви ШТ пов’язані з конкретною причиною, наприклад, знущаннями або негативним досвідом у школі. У інших тривожність може мати більш загальний характер та бути пов’язаною із соціальною тривожністю або тривожністю щодо власної ефективності.
У дітей може також розвинутися тривожність, якщо вони тривалий час були вдома, наприклад, під час літніх канікул або через хворобу. Стресова подія, наприклад, смерть члена сім’ї або переїзд у новий будинок/мікрорайон/населений пункт також може спричинити даний розлад.
Симптоми шкільної тривожності бувають різними, і вони можуть бути фізичними, емоційними або поведінковими.
Фізичні симптоми можуть включати наступне:
Емоційні симптоми бувають такими:
Поведінкові симптоми можуть включати такі ознаки:
Універсального підходу до терапії шкільної тривожності не існує, і найкраща стратегія лікування буде залежати від тяжкості симптомів та основних причин.
Фахівці з питань психічного здоров’я можуть використовувати комбінацію психотерапії, освітньої підтримки та препаратів для лікування шкільної тривожності. З цієї причини для успішного лікування ШТ часто необхідний командний підхід, який передбачає участь дитини, її батьків або опікунів, шкільного персоналу та спеціалістів із психічного здоров’я.
Першим кроком у лікуванні часто є зустріч із персоналом школи, де навчається хвора дитина, для розробки плану. Це може включати коригування розкладу, надання підтримки в класі або залучення дитини до громадської діяльності поза школою.
Також важливо, щоб батьки та опікуни надавали підтримку дітям із шкільною тривожністю. Ця підтримка найчастіше може мати такі форми:
Батьки та опікуни також повинні уникати надмірної реакції на тривожність дитини, що може посилити її. Це означає уникати суперечок, спроб «підкупити» дитину, щоб вона пішла до школи чи погроз.
Якщо дитина погано реагує на лікування, спеціаліст із психічного здоров’я може порекомендувати психотерапію. Ліки, що відпускаються за рецептом, зазвичай є крайнім заходом, який призначають тоді, коли інші методи лікування виявилися неефективними.
Ці методи включають когнітивну поведінкову терапію (КПТ), яка застосовується для лікування тривожних розладів. КПТ може навчити дітей виявляти та змінювати некорисні моделі мислення та поведінку, щоб допомогти їм впоратися зі своїми страхами. Заняття можуть проходити індивідуально або в групах.
Діалектична поведінкова терапія (ДПТ) – ще один вид психотерапії, який може допомогти впоратися з тривожністю та відмовою від відвідування школи. ДПТ робить акцент на уважності та прийнятті, а також на змінах. Це може навчити дітей справлятися зі стресовими ситуаціями ефективніше.
Фахівці з питань психічного здоров’я також можуть рекомендувати відносно новий метод терапії, який має назву техніка конфронтації з пригніченням тривожної реакції (exposure response prevention – ERP). ERP зосереджується на тому, щоб допомогти дітям протистояти своїм страхам поступово та контрольовано. Такий підхід може допомогти їм менше боятися відвідування школи.
Якщо названі методи терапії ШТ виявляються неефективними, психіатр може призначити ліки. Найпоширенішим типом лікарських препаратів для лікування тривожності є антидепресанти з групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). СІЗЗС підвищують рівень серотоніну в мозку, що допомагає покращити настрій і зменшити тривожність.
Учні можуть відчувати шкільну тривожність з різних причин. Деякі діти відчувають занепокоєння через контрольні роботи чи іспити, тоді як інших турбують соціальні взаємодії або майбутнє після закінчення школи.
Шкільна тривожність може спричиняти різні симптоми, такі як прискорене серцебиття, пітливість або утруднене дихання. Діти також можуть відмовлятися ходити до школи або часто влаштовувати істерики.
Лікування шкільної тривожності може включати в себе психологічну адаптацію до школи, надання підтримки вдома та залучення дитини до психотерапії або експозиційної терапії. У важких випадках фахівці з психічного здоров’я також можуть призначати медикаментозну терапію.
Важливо звернутися по медичну допомогу тоді, коли занепокоєння дитини спричиняє її страждання. З часом цей розлад стає тяжче лікувати, крім того, без лікування шкільна тривожність може мати тривалі наслідки.
до списку статей Знайти лікаря
