Люди із соціальним тривожним розладом відчувають страх у певних ситуаціях соціальної взаємодії, у тому числі пов'язаних із виступом на публіці. Вони бояться зробити чи сказати щось не так і бути висміяними, приниженими чи зганьбленими прилюдно.
Зміст
Емоційні переживання зазвичай супроводжуються фізичними симптомами занепокоєння. Навіть знаючи, що їх страх необґрунтований, люди з соціальним тривожним розладом не можуть упоратися з ним, тому або повністю уникають соціальної взаємодії, або відчувають сильне занепокоєння, зіткнувшись з його необхідністю. Соціальний тривожний розлад відрізняється від звичайної сором'язливості і може мати досить важкі наслідки: перешкодити здобуттю освіти, кар'єрному зростанню та розвитку особистих стосунків. Він може стати причиною ізольованого способу життя та подальшої депресії чи зловживання психоактивними речовинами.
Основними факторами, що відрізняють сором'язливість від соціального тривожного розладу є:
Симптоми соціального тривожного розладу зазвичай відносяться до трьох різних областей.
Фізичні симптоми соціального тривожного розладу можуть включати:
У деяких випадках ці симптоми можуть бути настільки сильними, що переростають у панічну атаку. Різниця в тому, що, на відміну від людей з панічним розладом, люди із соціальним тривожним розладом знають, що їхня паніка викликана страхом соціальної взаємодії.
Соціальний тривожний розлад може включати і когнітивні симптоми, які є дисфункціональними моделями мислення:
Ці думки повністю заповнюють свідомість людини і вона вже не може думати ні про що інше, тому намагається говорити якнайменше і сподівається, що ніхто не помітить її занепокоєння. Згодом подібні думки підривають самооцінку, знижуючи рівень якість життя людини. Тому важливо своєчасно звернутися по допомогу.
Люди із соціальним тривожним розладом мають певні патерни поведінки. Вони схильні робити вибір, ґрунтуючись на страху та уникненні, а не на власних уподобаннях, бажаннях чи амбіціях. Наприклад, кинути навчання, щоб не робити презентацію або не складати іспит, або відмовитися від підвищення на роботі через більш високі вимоги та зміни звичних умов праці.
Соціальний тривожний розлад може стати причиною низького рівня життя, малої кількості чи відсутності друзів та романтичних стосунків. Люди, які страждають на цей розлад можуть кинути школу або роботу, а також почати вживати алкоголь або психоактивні речовини, щоб впоратися з тривогою.
Загальні поведінкові патерни людей із соціальним тривожним розладом:
Прояви соціального тривожного розладу в дітей і підлітків може відрізнятися від проявів у дорослих. Маленькі діти з цим розладом можуть чіплятися за батьків, впадати в істерику, опинившись у людному місці чи незнайомій обстановці. Вони можуть відмовлятися грати з іншими дітьми, плакати чи скаржитися на розлад шлунка чи інші фізичні нездужання.
Нерідко провісником розвитку соціального тривожного розладу в дітей може стати загальмованість поведінки. Це особливість темпераменту, яку можна виявити в дитинстві та ранньому дитинстві. Вона проявляється схильністю до стресу та нервозності у незвичній обстановці. Такі дітки у молодшому дошкільному віці уникають соціальних контактів та незвичних ситуацій, пов'язаних із спілкуванням, що робить їх менш впевненими у собі.
Це своє чергу стає причиною неприйняття з боку однолітків і негативного самосприйняття. У таких дітей менше друзів, вони частіше виявляють підвищену тривожність і відчувають самотність. Підлітки із соціальним тривожним розладом схильні уникати групових зустрічей і виявляють низький інтерес до спілкування з однолітками.
Дослідження показали, що соціальна тривожність більше властива жінкам, аніж чоловікам. Діагноз соціального тривожного розладу не ставиться за допомогою лабораторних тестів чи фізичного огляду. Як і у випадку зі всіма психічними розладами, діагноз ґрунтується на відповідності людини певним стандартизованим критеріям.
Процес діагностики є аналізом історії психічного здоров'я пацієнта та інтерв'ю з метою оцінки сприйняття людиною певних життєвих ситуацій. Опитування допомагає визначити, чи є страх настільки сильним, щоб заважати повсякденному функціонуванню, навчанню, роботі чи відносинам людини. Щоб оцінити рівень соціальної тривожності фахівці у сфері психічного здоров'я використовують оціночні шкали. Вони можуть бути корисними для відстеження динаміки стану в період проходження терапії. Як інструменти для виявлення соціального тривожного розладу може використовуватися міні-опитувальник соціальної фобії Mini-SPIN. Цей опитувальник є першим кроком для визначення необхідності подальших тестів та оцінок. Ефективним інструментом є Шкала соціальної тривожності Либовиця. Це опитувальник для самооцінки, що складається з 24 пунктів, який використовується для оцінки впливу соціальної тривожності у різних ситуаціях.
У рамках когнітивно-поведінкової терапії використовується шкала суб'єктивних одиниць дистресу, яка використовується для вимірювання інтенсивності дистресу чи нервозності у людей із соціальною тривожністю.
Люди, які відчувають тривогу при соціальних контактах, можуть ставити питання, чи достатньо серйозні їх симптоми, щоб звертатися за допомогою. Відповіддю може стати внутрішнє відчуття людини. Якщо симптоми негативно впливають на повсякденне життя людини, заважають розвитку відносин, роботі чи навчанню, варто звернутися до психолога чи психіатра. Соціальний тривожний розлад добре піддається лікуванню за допомогою когнітивно-поведінкової терапії, експозиційної терапії та, за необхідності, лікарських препаратів.
Існує чимало станів, схожих на соціальний тривожний розлад і нерідко вони діагностуються разом з ним.