Єдиної причини виникнення генералізованого тривожного розладу (ГТР) не виявлено.
Зміст
Факти доводять, що на розвиток генералізованого тривожного розладу зазвичай впливає декілька факторів. Деякі із загальних факторів включають такі речі, як генетична схильність, особливість роботи хімічних складових мозку, сімейний стан, соціальний вплив та життєвий досвід.
Генетика може мати ключову роль у виникненні генералізованого тривожного розладу. Як і у випадку з багатьма іншими психічними і медичними станами, людина може бути генетично схильна до розвитку певних захворювань. Те ж саме і з генералізованим тривожним розладом. Технологічні та методологічні досягнення дозволили вченим більш детально вивчити роль генів у розвитку захворювання, але дослідження все ще знаходяться на попередній стадії. Незважаючи на це, дослідники визначили, що, наприклад, людина може мати генетичну вразливість до розвитку генералізованого тривожного розладу, якщо йому передались певні генетичні маркери. Вразливість у поєднанні з певними факторами оточуючого середовища може викликати розвиток симптомів.
Результати досліджень показали, що родичі людини з генералізованим тривожним розладом першого ступеня більш схильні до розвитку афективних і тривожних розладів у цілому, з певним підвищеним ризиком розвитку даного захворювання.
До родичів першого ступеня відносяться найближчі родичі, наприклад, батько, брат, сестра чи дитина. І наостанок, жінки в цілому більш схильні до тривожних розладів. Фактично, статистика показує, що жінки в 2 рази частіше страждають від генералізованного тривожного розладу. Хоча захворювання зазвичай починається приблизно в 30 років, більшість з тих, кому встановлений діагноз, роками боролись з симптомами, перш ніж звернутись до лікарською допомогою і дізнались правильний діагноз. Генералізований тривожний розлад виникає поступово, з найбільшим ризиком в період між дитинством и середнім віком.
Доведено, що у розвитку генералізованого тривожного розладу беруть участь різні ділянки мозку.
Лімбічна система – це сукупність структур мозку, які крім інших функцій, беруть участь в регулюванні багатьох основних емоційних реакцій.
Мигдалеподібне тіло, що є частиною лімбічної системи, яка бере участь в автоматичній реакції на страх, а також в інтеграції пам'яті та емоцій. Хоча багато досліджень функції мигдалеподібного тіла були зосереджені на тривожних розладах, таких як посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) і обсесивно-компульсивний розлад (ОКР), існують деякі закономірності структури і функції мозку, які в дослідженнях представлені як узгоджені для пацієнтів.
Розуміючи, що мигдалеподібне тіло має важливу роль в здатності людей розпізнавати і відчувати страх, не дивно, що візуальні дослідження людей з діагнозом генералізованого тривожного розладу показують підвищену його активність під час обробки негативних емоцій. Дослідники вважають, що саме ця підвищена активність мигдалеподібного тіла може впливати на неточні інтерпретації соціальної поведінки пацієнтів з генералізованим тривожним розладом. Люди можуть помилково сприймати соціальний сигнал або взаємодію як загрозу, хоча насправді вони не її становлять.
Обсяг сірої речовини - ще один фактор, який був досліджений щодо генералізованого тривожного розладу і інших тривожних і емоційних розладів. У людей з генералізованим тривожним розладом неодноразово виявляли підвищений обсяг сірої речовини в певних частинах мозку в порівнянні з контрольною групою. Дослідники виявили, що більший обсяг сірої речовини в правій півкулі позитивно корелював з жорстоким поводженням в дитинстві. Іншими словами, чим більше повідомлень про жорстоке поводження в дитинстві, тим більша ймовірність збільшення обсягу сірої речовини в цій області їх мозку.
Хоча генетичні та біологічні фактори явно сприяють розвитку генералізованого тривожного розладу, більший відсоток ризику його виникнення полягає в складних психологічних, екологічних та соціальних факторах.
Дослідники психічного здоров'я виявили, що травма в дитинстві може збільшити ризик розвитку генералізованого тривожного розладу. Важкі переживання, такі як фізичне і психічне насильство, нехтування, смерть близької людини, розлучення або ізоляція, можуть бути факторами ризику. Коли людина пережила особливо важкий досвід, через який вона відчуває себе невпевнено, принижено або побоюючись довіряти іншим, зрозуміло, що вона може стати тривожною в різних ситуаціях в майбутньому. Людям з генералізованим тривожним розладом важко точно інтерпретувати загрози.
Цікаво, що дослідження показали, що життєві події, які викликаються особливим відчуттям втрати, приниженням, небезпекою, часто передбачають початок генералізованого тривожного розладу. Для лікарів важливо знати сімейний та соціальний анамнез, оскільки ця інформація може допомогти поставити точний діагноз.
Спеціалісти вважають, що тривожність - це придбана поведінка, припускаючи, що, якщо у людини є батько або опікун, який демонструє тривожну поведінку, вони можуть мати тенденцію відображати таку ж саму. Діти вчаться у близьких їм людей тому, як справлятися зі складними стресовими ситуаціями. Коли вони моделюють менш ефективні методи управління стресом, діти, як правило, поводяться так само. Цей ранній досвід соціального навчання може вплинути на розвиток тривалої тривоги.
Було визначено, що приблизно 30% людей, які проводили у соціальних мережах 15 і більше годин на тиждень мали більший негативний вплив на їх психічне здоров'я, що іноді приводило до тривоги і депресії.
Взаємодія з іншими людьми через соціальні мережі також може створювати ті ж проблеми, що і при спілкуванні з людьми, наприклад, почуття самотності, відторгнення, занедбаності або приниження.
Робота може стати серйозним джерелом стресу і спровокувати розвиток тривожності. Деякі роботодавці очікують надзвичайно високих показників продуктивності, які можуть поставити під загрозу почуття впевненості. У пошуках роботи можна зіткнутися з конкуренцією з багатьма іншими висококваліфікованими і досвідченими людьми, що викликає стрес, пов'язаний зі здатністю забезпечувати себе і свою сім'ю. Стрес, пов'язаний з кар'єрою і роботою, особливо втрата роботи, може бути значним джерелом підвищеної тривожності. В цілому, ймовірність розвитку станів, пов'язаних з тривогою, збільшується в періоди важкого і тривалого стресу незалежно від його джерела. Наприклад, деякі люди виявляють, що у них генералізований тривожний розлад, коли переживають важкий життєвий перехід, такий як розлучення або втрата коханої людини.